Це рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Мурашова проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (Mrs M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (Mr R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (Mr J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (Mrs R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 6 червня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена за заявою (N 16003/03), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України пані Світланою Григорівною Мурашовою (далі - заявниця) 24 квітня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані В.Лутковською.

3. 24 березня 2005 року Суд вирішив направити скаргу на комунікацію з Урядом. Відповідно до положень пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо прийнятності та суті заяви одночасно.

4. 1 квітня 2006 року ця справа була передана новоутвореній п'ятій секції (пункт 5 правила 25 і пункт 1 правила 52).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявниця народилась у 1960 році і проживає у м. Херсоні.

6. У 2001 і 2002 роках заявниця звернулася з двома заявами до Комісії з трудових спорів про стягнення заборгованості із заробітної плати з державного підприємства "Херсонський суднобудівний завод" (далі - ХСЗ). Рішеннями від 12 лютого 2001 року і 25 квітня 2002 року Комісія з трудових спорів зобов'язала ХСЗ сплатити на користь заявниці заборгованість у розмірі 2378 грн (1).

(1) Приблизно 390 ЄВРО.

7. 28 лютого 2001 року і 6 червня 2002 року державна виконавча служба Комсомольського району м. Херсона відкрила виконавчі провадження за рішеннями від 12 лютого 2001 року і 25 квітня 2002 року відповідно.

8. 6 жовтня 2003 року державна виконавча служба повідомила заявниці, що рішення на її користь не було виконане через значну кількість виконавчих проваджень щодо боржника і відсутність майна у боржника.

9. 20 травня 2005 року заявниця отримала у повному обсязі кошти, які були їй присуджені.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-18 і 39-41, 27 липня 2004 року).

ПРАВО

11. Заявниця скаржилась на неспроможність державних органів вчасно виконати рішення Комісії з трудових спорів від 12 лютого 2001 року і 25 квітня 2002 року. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, які у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

12. Уряд висловив заперечення щодо статусу жертви заявниці і щодо вичерпання нею всіх національних засобів правового захисту, подібні до тих, які Суд уже відхилив у справі "Ромашов проти України" (див. Ромашов, посилання вище, пп. 23-33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих самих причин.

13. Суд вважає, що заява піднімає серйозні питання факту і права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не знаходить підстав вважати заяву неприйнятною.