Це рішення стає остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Астанков проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 9 травня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 5631/03), поданою до Суду проти України громадянином цієї держави паном Миколою Івановичем Астанковим (далі - заявник) 10 лютого 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв пан О.Дерев'янко, адвокат з м. Павлограда. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 23 листопада 2004 року суд прийняв рішення направити заяву на комунікацію Уряду. Того ж дня Суд вирішив, що відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції питання прийнятності і суті заяви розглядатимуться одночасно.

4. 1 квітня 2006 року справу було передано на розгляд новоутвореної п'ятої секції (пункт 5 правила 25 та пункт 1 правила 52 Регламенту Суду).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1944 році та проживає у місті Тернівка Дніпропетровської області, Україна.

6. Заявник - колишній працівник ДП шахта "Павлоградівська". Заявник страждає на професійне захворювання.

7. Рішенням від 8 жовтня 2001 року Тернівський міський суд присудив стягнути з ДП шахта "Павлоградівська" на користь заявника компенсацію у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 13678 грн (1).

(1) Приблизно 3981 ЄВРО.

8. 14 листопада 2001 року Павлоградський міський відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження за цим рішенням.

9. Уряд заявив, що рішення було поетапно виконано: упродовж листопада - грудня 2001 року, березня - грудня 2002 року, серпня - грудня 2002 року та липня - листопада 2004 року заявнику було виплачено 10472 грн (1), і 21 грудня 2004 року заявник отримав 3206 грн (2).

(1) Приблизно 1712 ЄВРО.

(2) Приблизно 524 ЄВРО.

10. Заявник не заперечує той факт, що рішення, винесене на його користь, було повністю виконано.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідне національне законодавство зазначено у рішенні "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16 - 18, від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

А. Скарги на тривале невиконання судового рішення, винесеного на користь заявника

12. Заявник скаржився на невиконання органами державної влади рішення Тернівського міського суду від 8 жовтня 2001 року, винесеного на його користь, у повному обсязі і в належний час. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, а також статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких зазначено таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Стаття 13 "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національних органах". Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

13. Уряд заперечив статус жертви заявника та вичерпання ним національних засобів правового захисту, що аналогічні тим, які вже відхилялися в рішенні Суду у справі "Ромашов проти України" (див. згадане вище рішення Суду у справі Ромашов, пп. 23 - 33). Суд вважає, що ці заперечення Уряду слід відхилити через ті ж самі причини.

14. Суд постановляє, що ця частина заяви згідно з Конвенцією порушує істотні питання факту і права, вирішення яких вимагає розгляду справи щодо суті. Жодної іншої причини неприйнятності заяви встановлено не було.

В. Щодо інших скарг

15. Заявник також скаржився на порушення статті 17 Конвенції (заборона зловживання правами) без будь-якого подальшого уточнення.

16. Суд вважає цю частину заяви необґрунтованою, а отже, вона має бути відхилена як явно необґрунтована у значенні пп. 3 та 4 статті 35 Конвенції.

II. ЩОДО СУТІ

А. Скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу