Це рішення набуде статусу остаточного за обставин, викладених у п. 2 ст. 44 Конвенції. Воно може бути відредаговане.

У справі "Савінський проти України"

Європейський Суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою у складі:

п. Ж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,

п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka),

п. І.Кабрал Баррето (I.Kabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (Mr R.Turmen),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),

п. Д.Попович (Mr D.Popovic), судді,

та пані С.Доллє (Mrs S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 31 травня 2005 та 7 лютого 2006 року,

виносить таке рішення, яке було прийняте у останній із зазначених днів:

1. Справу порушено на підставі заяви (N 6965/02) проти України, поданої до Суду відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) громадянином України паном Андрієм Андрійовичем Савінським (заявник) 19 травня 2001 року.

2. Заявник був представлений пані Н.Авраменко, адвокатом, яка практикує у м. Чернігові, Україна. Український уряд (Уряд) представлено його Уповноваженими - пані Валерією Лутковською та пані Зоряною Бортновською.

3. Заявник, зокрема, скаржився на порушення його прав за Конвенцією в результаті перегляду кримінальної справи відносно нього в порядку нагляду.

4. Заяву було направлено до другої секції Суду (пункт 1 правила 52 Регламенту Суду. В межах цієї секції згідно з п. 1 правила 26 було створено палату, що буде розглядати справу (п. 1 статті 27 Конвенції.

5. Ухвалою від 31 травня 2005 року Суд оголосив заяву частково прийнятною.

6. Уряд, на відміну від заявника, надав свої зауваження щодо суті справи (п. 1 правила 59).

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Заявник народився у 1969 році та проживає у селі Понятовка Одеської області, Україна.

8. Заявник працював старшим інспектором Роздільнянської митниці Одеської області, Україна.

9. 24 липня 2000 року заявника було обвинувачено у вчиненні злочинів за сприяння у контрабанді, ухиляння від сплати податків, перевищення влади та шахрайство. Заявник перебував під вартою до 6 листопада 2000 року.

10. 6 листопада 2000 року Новозаводський районний суд м. Чернігова виніс вирок у справі заявника. Суд, зокрема, встановив, що заявник оформив документи, які підтверджують, що два вантажні автомобілі з товарами залишили митну територію України, а заявник не перевірив фактичну наявність автомобілів на митному посту. Втім, товари було знайдено та вилучено Службою безпеки України в межах митної території України. Суд не встановив жодного доказу, що заявник діяв умисно для вчинення злочину: заявник заперечував жодний кримінальний намір, а слідством не було встановлено жодних інших осіб, причетних до контрабанди та ухиляння від сплати податків. На підставі цих висновків суд призначив заявнику покарання у вигляді трьох років позбавлення волі за недбале виконання своїх службових обов'язків та штраф у розмірі 400 грн (1). В той же час суд виправдав заявника за іншими статтями обвинувачення. Цим же вироком суду заявника було звільнено від призначеного судом покарання відповідно до Закону України "Про амністію" від 11 травня 2000 року. Вказане рішення суду не було оскаржене та набуло статусу остаточного 14 листопада 2000 року.

(1) Приблизно 66 ЄВРО.

11. У невизначену дату голова Чернігівського обласного суду вніс протест в порядку нагляду на рішення від 6 листопада 2000 року у зв'язку з помилковою кваліфікацією дій заявника та необґрунтованим виправданням за іншими статтями обвинувачення, висунутого слідством. Голова суду також зазначив, що покарання було надто м'яким.

12. 25 грудня 2000 року президія Чернігівського обласного суду задовольнила протест голови Чернігівського обласного суду, скасувала вирок від 6 листопада 2000 року та повернула справу на новий судовий розгляд. Президія вказала суду першої інстанції ретельніше дослідити наявні докази у справі та провести додатковий, більш повний допит заявника та свідків.

13. 29 січня 2001 року суд Новозаводського району м. Чернігова знову розглянув справу, призначив заявнику покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з призначенням іспитового строку на два роки та штраф у розмірі 1000 грн. Суд визнав заявника винним у пособництві в контрабанді, зловживанні посадовим становищем та у посадовій підробці. Суд виправдав заявника у пособництві в ухилянні від сплати податків, оскільки всі контрабандні товари було вилучено правоохоронними органами, а прибутку від продажу отримано ніким не було.

14. 1 березня 2001 року судова колегія в кримінальних справах Чернігівського обласного суду залишила без змін вирок суду першої інстанції. Палата встановила, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії заявника. Це рішення стало остаточним.

15. У невизначену дату голова Чернігівського обласного суду вніс протест в порядку нагляду на вироки від 29 січня та 1 березня 2001 року на підставі того, що суди не виконали вказівок, викладених у рішенні президії Чернігівського обласного суду від 25 грудня 2000 року щодо кваліфікації дій заявника та суворості призначеного покарання.

16. 19 березня 2001 року президія Чернігівського обласного суду, яку очолював голова, задовольнила протест, скасувала вирок від 29 січня 2001 року та повернула справу на новий судовий розгляд. Президія встановила, що суд першої інстанції не виконав попередніх вказівок, а вирок був надто м'яким.

17. 2 жовтня 2001 року місцевий суд Новозаводського району м. Чернігова знову розглянув справу, визнав заявника винним за всіма обвинуваченнями та призначив покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

18. 9 липня 2002 року Верховний Суд України задовольнив касаційну скаргу заявника та змінив рішення суду першої інстанції, засудивши його до двох років позбавлення волі за неналежне виконання професійних обов'язків. Суд зазначив, що неможливо встановити намір заявника вчинити злочин та, враховуючи час, що минув, здається неправдоподібним встановлення інших осіб, які безпосередньо вчинили контрабанду. Таким чином, суд виправдав заявника за іншими обвинуваченнями (сприяння у контрабанді, ухиляння від сплати податків) у зв'язку з відсутністю складу злочину. Цією ж ухвалою заявника було звільнено від відбування покарання у зв'язку із Законом України "Про амністію" від 11 травня 2000 року.