Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у параграфі 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Конюхов проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П. Коста (J.-P.Costa), Голова,

п. А.Б. Бака (A.B. Baka),

п. І.Кабрал Баррето (I.Cabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (R.Turmen),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані Д.Йочєнє (D.Jociene),

п. Д.Поповіч (D.Popovich), судді,

та пані С.Доллє (S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 13 грудня 2005 року, виносить рішення, що було прийнято того ж дня:

1. Справу порушено за заявою (N 1858/03), поданою до Суду 10 січня 2002 року проти України громадянином України Олександром Васильовичем Конюховим (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) було представлено його Уповноваженим - пані В.Лутковською, Міністерство юстиції.

3. 23 листопада 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Уряду. Керуючись положеннями пункту 3 статті 29 Конвенції, він вирішив, що питання щодо прийнятності та суті справи мають розглядатися одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1956 році та проживає у місті Краматорську, Україна.

A. Щодо першого провадження

5. У лютому 2002 року заявник звернувся до Краматорського міського суду з позовом проти державного підприємства "Костянтинівський металургійний завод" про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації. 18 червня 2002 суд присудив виплатити заявникові заборгованість із заробітної плати та інші виплати у сумі 4937,86 грн. (приблизно 815 ЄВРО).

6. 15 серпня 2002 року заявник пред'явив до виконання до відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міського управління юстиції виконавчий лист на виконання рішення суду від 18 червня 2002 року. У той же день державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

7. 31 жовтня 2002 року державний виконавець повідомив заявника про те, що рішення суду від 18 червня 2002 року не може бути виконано в результаті великої кількості виконавчих проваджень, відкритих проти боржника, та у зв'язку з тимчасовим зупиненням процедури примусового продажу майна боржника внаслідок введення мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств відповідно до Закону від 29 листопада 2001 року.

8. Рішення суду від 18 червня 2002 року залишається невиконаним.

B. Щодо другого провадження

9. 23 жовтня 2002 року суд зобов'язав Харківське виробниче об'єднання "Домнаремонт" виплатити заявнику заборгованість із заробітної плати в сумі 5626,05 грн. (приблизно 925 ЄВРО).

10. Заявник не звертався до виконавчої служби щодо виконання цього рішення. Зазначене рішення залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року стягувач повинен звернутися до державної виконавчої служби з заявою про виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, що, в свою чергу, є підставою для відкриття виконавчого провадження щодо рішення суду, винесеного на користь стягувача.

12. Інше відповідне законодавство зазначене в рішенні у справі "Ромашов проти України" (Заява N 67534/01), рішення від 27 липня 2004 року, пп. 16 - 18).

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

13. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення Краматорського міського суду від 18 червня 2002 року та 23 жовтня 2002 року, винесених на його користь. Він посилається на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які у відповідних частинах передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

14. Суд зазначає, що згадані вище вимоги стосуються тривалого виконання двох рішень суду, одне з яких було пред'явлено до виконання державній виконавчій службі, в той час як інше - не було. Таким чином, скарги щодо тривалості виконання кожного рішення будуть розглядатися окремо.

A. Скарга заявника щодо невиконання рішення від 18 червня 2002 року

15. Уряд наголошував, що заявник не вичерпав національних засобів захисту тому, що він не оскаржив дії чи бездіяльність державної виконавчої служби до національних судів.

16. Суд нагадує, що схожі зауваження вже були відхилені ним у ряді рішень (див. згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 28 - 33). Суд не знайшов достатньо підстав зробити інший висновок у цій справі. Відповідно, Суд відхиляє зауваження Уряду.

17. Суд доходить висновку, що цей аспект справи порушує серйозні питання фактів та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення цієї заяви неприйнятною.

B. Скарга заявника щодо невиконання рішення від 23 жовтня 2002 року

18. Уряд зазначав, що заявник не вичерпав національні засоби, оскільки не звернувся до державної виконавчої служби з заявою або не надав виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду від 23 жовтня 2002 року. Крім того, Уряд стверджував, що заявник не подавав заяви про включення його до реєстру кредиторів під час процедури банкрутства ХВО "Домнаремонт".