Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гаркуша проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. А. Б. Бака (Mr A.B. Baka), Голова,

п. І. Кабрал Баррето (Mr I. Kabral Barreto),

п. К. Юнгвірт (Mr K. Jungwiert),

п. В. Буткевич (Mr V. Butkevych),

п. М. Угрехелідзе (Mr M. Ugrekhelidze),

пані Д. Йочєнє (Ms D. Jociene),

пані Д. Поповіч (Mr D. Popovic), судді,

та пані С. Доллє (Mrs S. Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 22 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою N 4629/03, поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України, Гаркушею Володимиром Олександровичем (далі - заявник) 16 грудня 2002 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 23 листопада 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Суд відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції вирішив, що прийнятність та суть скарги розглядатимуться одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1937 році і проживає у м. Дніпряни, Херсонська область.

5. 15 січня 2002 року Новокаховський міський суд задовольнив позовні вимоги заявника та присудив стягнути на його користь з ВАТ "Південелектромашзавод", 75% статутного фонду якого належить державі, 4831,83 грн. (приблизно 805 ЄВРО) заборгованості з заробітної плати. На той час тривала процедура банкрутства, порушена щодо боржника.

6. 21 лютого 2002 року Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження.

7. Того ж дня державна виконавча служба зупинила виконавче провадження у зв'язку з тим, що процедура примусового продажу майна боржника була зупинена дією мораторію на примусовий продаж майна, що належить державним підприємствам, запровадженого Законом від 29 листопада 2001 року.

8. 3 червня 2002 року Новокаховський міський суд за скаргою заявника скасував зазначену постанову.

9. 26 червня 2002 року державна виконавча служба закінчила виконавче провадження у зв'язку з тим, що майно боржника знаходилось у податковій заставі, та відсутністю у боржника коштів.

10. 15 жовтня 2002 року той самий суд скасував постанову державної виконавчої служби та зобов'язав державну виконавчу службу поновити виконавче провадження.

11. 20 грудня 2002 року державна виконавча служба зупинила виконавче провадження у зв'язку з триваючим провадженням у справі про банкрутство боржника.

12. 4 лютого 2003 року той самий суд скасував постанову державної виконавчої служби від 15 жовтня 2002 року та зобов'язав державну виконавчу службу поновити виконавче провадження. 20 травня 2003 року апеляційний суд Херсонської області залишив без змін рішення суду першої інстанції.

13. У листопаді 2003 року заявник отримав 1635 грн (приблизно 273 ЄВРО).

14. У квітні 2004 року заявник звернувся до Новокаховського міського суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби, вимагаючи компенсацію за тривале виконання рішення суду, винесеного на його користь. 7 жовтня 2004 року суд відхилив скаргу заявника як необґрунтовану. Заявник не оскаржував зазначене рішення.

15. Рішення, винесене на користь заявника, більшою частиною залишається невиконаним. Залишок заборгованості складає 3196,83 грн (приблизно 532 ЄВРО).

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

16. Національне законодавство викладене у рішенні "Сокур проти України" (заява N 29439/02, пп. 18 - 22, від 26 квітня 2005 року).

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ N 1

17. Заявник скаржився на неспроможність державних органів повністю та в належний строк виконати рішення, яке було винесене на його користь Новокаховським міським судом 15 січня 2002 року. Він посилався на п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу N 1, які, як він стверджував, було порушено. Ці положення передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)."

Стаття 1 Протоколу N 1 "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."