Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Антоновський проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. А.Б.Бака (A.B.Baka), Голова,

п. І.Кабрал Баррето (I.Cabral Barreto),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

п. М.Угрехелідзе (M.Ugrekhelidze),

пані А.Мулароні (A.Mularoni),

пані Е.Фура-Сандстрьом (E.Fuga-Sandstrom), судді,

та пані С.Доллє (S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 22 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 22597/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Василем Івановичем Антоновським (далі - заявник) 26 травня 2001 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 2 липня 2003 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Відповідно до п. З ст. 29 Конвенції Суд вирішив, що прийнятність та суть скарги розглядатимуться разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1967 році і постійно проживає у м. Торез Донецької області.

5. 1 червня 1999 року Торезький міський суд зобов'язав Державне підприємство - шахту "Прогрес" сплатити заявнику 11 695,98 гривень (1) у якості відшкодування за втрату працездатності та заборгованість із заробітної плати.

(1) Приблизно 1948 євро.

6. 28 червня 1999 року відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції відкрив виконавче провадження на підставі рішення суду.

7. Трьома рішеннями від 19 січня 2001 року комісія з трудових спорів шахти присудила заявнику 16 197,63 грн (2) як відшкодування заборгованості по заробітній платі та за втрату працездатності.

(2) Приблизно 2698 євро.

8. Уряд стверджував, що рішення суду та комісії з трудових спорів були частково виконані: у листопаді 1999 року, у грудні 2000 року, у червні та вересні 2001 року заявник отримав загалом 6329,45 грн (1); він отримав 8500,79 грн (2) (дата невизначена) і в липні та вересні 2003 року йому було виплачено 2984,74 грн (3).

(1) Приблизно 1054 євро.

(2) Приблизно 1416 євро.

(3) Приблизно 497 євро.

9. Сторони не вказали дати, коли заявнику було сплачено решту присудженої суми за рішенням суду та комісії з трудових спорів (10 078,63 грн (4)).

(4) Приблизно 1679 євро.

10. 22 вересня 2003 року державна виконавча служба закрила виконавче провадження, оскільки сума, присуджена заявнику за рішеннями суду та комісії з трудових спорів, була сплачена.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

11. Національне законодавство та практика викладені у рішенні "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, від 27.07.2004).

12. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення Торезького міського суду від 1 червня 1999 року та рішення комісії з трудових спорів Державного підприємства - шахти "Прогрес" від 19 січня 2001 року в належний строк. Він посилався на п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, які передбачають наступне:

П. 1 статті 6 Конвенції

"Кожен при вирішенні опору щодо його цивільних прав і обов'язків (...) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".

Стаття 13 Конвенції "Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи".