Рішення у справі набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може бути піддане редакційним правкам.

У справі "Юкін проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. І.Кабрал Баррето,

п. К.Юнгвірт,

п. В.Буткевич,

п. М.Угрехелідзе,

пані А.Мулароні,

пані Е.Фура-Сандстрьом, судді,

та п. М.С.Найсміт, Секретар секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,

виносить рішення, яке було прийнято того ж дня:

1. Справу порушено за заявою (N 2442/03), поданою проти України до Суду 27 грудня 2002 року громадянином України Юкіним Віталієм Яковичем (далі - заявник) відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) було представлено його Уповноваженим: пані В.Лутковською, Міністерство юстиції.

3. 27 листопада 2003 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Уряду. Керуючись положеннями пункту 3 статті 29 Конвенції, він вирішив, що питання щодо прийнятності та суті справи мають розглядатися одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1947 році та проживає в м. Києві.

5. Рішеннями від 8 вересня 1998 року, 24 листопада 1998 року та 11 травня 2000 року Залізничний районний суд м. Києва задовольнив позови заявника, подані проти його наймача - компанії "Авіалінії України" (державне підприємство), стосовно отримання заборгованості з заробітної плати. Він зобов'язав останнє виплатити суми у розмірі 2444,88 грн (1), 1023,40 грн (2) та 436,77 грн (3) відповідно.

6. Рішенням від 3 липня 2002 року Солом'янський районний суд м. Києва задовольнив позови заявника, подані проти того ж наймача, стосовно отримання заборгованості з заробітної плати та зобов'язав останнє виплатити йому суму у розмірі 3103,23 грн (4).

7. Листом від 14 березня 2003 року відділ державної виконавчої служби Солом'янського району повідомив заявнику, що банківські рахунки підприємства були арештовані, що було встановлено, що кошти на них відсутні та що господарським судом м. Києва була розпочата процедура банкрутства підприємства.

8. З лютого 1999 року до жовтня 2004 року заявник отримав частинами суму, присуджену йому рішенням суду від 8 вересня 1998 року. В жовтні 2004 року заявник отримав суму, присуджену йому рішенням суду від 24 листопада 1998 року. 26 жовтня 2004 року виконавче провадження стосовно рішень суду від 8 вересня 1998 року та від 24 листопада 1998 року було закінчене.

9. До сьогоднішнього дня рішення суду від 11 травня 2000 року та від 3 липня 2002 року залишаються невиконаними.

II. ВІДПОВІДНЕ ВНУТРІШНЄ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне внутрішнє законодавство зазначено у рішенні у справі "Ромашов проти України" (Romachov c. Ukraine) (N 67534/01, від 27 липня 2004 року).

I. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ

11. Через факт невиконання рішень, винесених на його користь, протягом тривалого часу заявник вважає себе жертвою порушення його права на мирне володіння майном, яке передбачене статтею 1 Першого протоколу:

Стаття 1 Першого протоколу "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

A. Щодо прийнятності

12. Уряд докоряє заявнику за невичерпання двох внутрішніх засобів захисту, як цього вимагає стаття 35 Конвенції, а саме - процедури оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, яка займалася виконанням рішень, винесених на його користь, та звернення до господарського суду м. Києва з метою включення до списку кредиторів під час процедури банкрутства, розпочатої щодо підприємства, що дало б змогу контролювати процес відновлення платоспроможності останнього.