Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Беланова проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. ДЖ.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,

п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka),

п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),

п. Р.Тюрмен (Mr R.Turmen),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),

п. Д.Попович (Mr D.Popovic), судді,

п. С.Найсміт (Mr S.Naismith), заступник Секретаря секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 8 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийнято того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 1093/02), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України Надією Дмитрівною Белановою (далі - заявниця) 25 листопада 2001 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Зоряною Бортновською, яку пізніше замінила пані Валерія Лутковська.

3. Заявниця стверджувала про порушення п. 1 статті 6 та статті 13 Конвенції в зв'язку з невиконанням рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 7 жовтня 1999 року, винесеного на її користь.

4. Заява була передана до другої секції Суду (п. 1 Правила 52 Регламенту Суду. Зі складу секції була створена палата в порядку, встановленому п. 1 правила 26 Регламенту, яка розглядала справу (п. 1 статті 27 Конвенції.

5. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад своїх секцій (п. 1 правила 25. Ця справа була передана новоствореній другій секції (п. 1 правила 52).

6. Заявниця та Уряд подали свої зауваження щодо суті (п. 1 правила 59).

7. Заявниця народилася в 1946 році та проживає у м. Роздільне, Одеська область, Україна.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 20 липня 1997 року заявниця звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Роздільнянської міської ради про стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років як вчителя та матеріальну допомогу в зв'язку з хворобою.

А. Виконавче провадження у справі заявниці

9. 7 жовтня 1999 року Роздільнянський районний суд задовольнив позовні вимоги заявниці і зобов'язав відділ освіти Роздільнянської міської ради (надалі - відділ) сплатити заявниці 1957,80 гривень (1) як компенсацію (1506,60 грн - надбавка за вислугу років, 324 грн - матеріальна допомога на оздоровлення, 97,20 грн - надбавка за класне керівництво, 30 гривень - судові витрати). 17 жовтня 1999 року дане судове рішення вступило в законну силу, а 18 жовтня 1999 року судом були видані виконавчі листи.

(1) 411,78 ЄВРО.

10. 1 листопада 1999 року відділом державної виконавчої служби Роздільнянського міського управління юстиції (далі - ДВС) було відкрито виконавче провадження.

11. 13 листопада 2000 року ДВС повідомило заявницю про те, що судове рішення не може бути виконане через брак коштів у державному бюджеті.

12. 14 липня 2000 року Одеське обласне управління юстиції (надалі - Управління юстиції) повідомило заявницю про відсутність у відділі будь-якого майна, на яке можна було б накласти арешт.

13. 17 квітня 2001 року Управління юстиції повідомило заявницю, що рішення не може бути виконане через брак коштів у державному бюджеті.

14. 22 серпня 2001 року, 16 грудня 2003 року і 19 травня 2004 року ДВС винесло постанови про накладення арешту на банківські рахунки відділу. Ці постанови були скасовані 26 вересня 2001 року, 24 грудня 2003 року і 21 травня 2004 року відповідно.

15. 20 вересня 2001 року відділ подав скаргу до Роздільнянського районного суду, вимагаючи скасувати постанову від 22 серпня 2001 року.

16. 26 вересня 2001 року Роздільнянський районний суд задовольнив вимоги відділу.

17. 29 грудня 2001 року виконавче провадження у частині стягнення доплати за класне керівництво було закінчено, оскільки ця частина боргу перед заявницею у розмірі 97,2 грн була погашена боржником. Зазначену суму було сплачено 21 січня 2002 року.

18. 22 травня 2002 року Управління юстиції повідомило заявницю, що решта суми, яка зазначена в рішенні суду, буде виплачено після того, як держава забезпечить необхідні кошти.

19. 14 серпня 2003 року виконавчі листи були повернуті заявниці через брак коштів на рахунках відділу.

20. 30 квітня 2004 року ДВС знову відкрило виконавче провадження у справі заявниці.

Б. Провадження проти ДВС

21. У червні 2001 року, після того як ДВС повернуло заявниці виконавчі листи без виконання, заявниця подала скаргу до Роздільнянського районного суду, вимагаючи компенсацію за неспроможність ДВС виконати рішення суду від 7 жовтня 1999 року, винесеного на її користь. Вона також вимагала, щоб суд визнав незаконним неспроможність ДВС виконати рішення суду.

22. Провадження у справі було передано до Великомихайлівського районного суду Одеської області. 30 липня 2001 року Великомихайлівський районний суд відхилив скаргу заявниці.

23. Заявниця подала апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області, який 21 березня 2003 року скасував рішення суду від 30 липня 2001 року і направив справу на новий розгляд у той самий суд першої інстанції.

24. 19 липня 2004 року Великомихайлівський районний суд вирішив, що бездіяльності зі сторони державних виконавців не було. Суд також встановив, що при виконанні рішення суду, винесеного на користь заявниці, державні виконавці діяли у відповідності з законом.

25. Заявниця вирішила не подавати апеляційної скарги на рішення Великомихайлівського районного суду, оскільки, на її думку, це було б безперспективним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

26. Національне законодавство викладене у рішенні від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-19).

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

27. Уряд стверджував, що заявниця не вичерпала всіх національних засобів захисту, оскільки вона не оскаржила до апеляційного суду Одеської області рішення Великомихайлівського районного суду від 19 травня 2004 року, відповідно до якого бездіяльності зі сторони ДВС щодо виконання судового рішення, винесеного на користь заявниці, не було.

28. Заявниця не погодилась з цим твердженням. Вона стверджувала, що наступна апеляція, після того як її справа проти ДВС тривала вже близько п'яти років, була б неефективною.

29. Суд зауважує, що схоже заперечення вже було відхилене в кількох рішеннях Суду (див., серед інших, вищезгадане рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 28-32). Таким чином, він відхиляє попередні зауваження Уряду і оголошує скаргу прийнятною.