Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Кожанова проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. А.Б.Бака,

п. І.Кабрал Баррето,

п. Р.Тюрмен,

п. В.Буткевич,

пані Д.Йочєнє,

п. Д.Поповіч, судді,

та пані С.Доллє, Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 3 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою N 27349/03, поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) громадянкою України Тетяною Василівною Кожановою (далі - заявниця) 16 серпня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 9 вересня 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Суд відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції вирішив, що прийнятність та суть скарги будуть розглядатись разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась у 1958 році і проживає у с. Іванівка, Луганська область, Україна.

А. Перше провадження

5. 6 вересня 2000 року Краснолуцький міський суд зобов'язав державну шахту "Краснолуцька" (далі - шахта) забезпечити заявницю вугіллям в розмірі 8850 кг.

6. 6 жовтня 2000 року Краснолуцька міська державна виконавча служба відкрила виконавче провадження щодо виконання вищевказаного рішення.

7. 5 травня 2003 року виконавча служба повідомила заявницю про те, що рішення суду не може бути виконано у зв'язку з великою кількістю виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з боржника і що процедура примусового продажу майна, що належить боржнику, була зупинена у зв'язку з дією мораторію на примусову реалізацію майна, що належить державному підприємству, введеного Законом України від 29 листопада 2001 року.

8. 21 жовтня 2004 року рішення було виконано у повному обсязі.

Б. Друге провадження

9. 30 липня 2003 року Краснолуцький міський суд зобов'язав шахту забезпечити заявницю вугіллям у розмірі 8850 кг.

10. 1 вересня 2003 року Краснолуцька міська державна виконавча служба відкрила виконавче провадження щодо виконання рішення суду від 30 липня 2003 року.

11. 19 жовтня 2004 року це рішення також було виконано у повному обсязі.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 р.).

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

13. Заявниця, посилаючись на п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1, скаржилася на неспроможність державних органів виконати рішення Краснолуцького міського суду від 6 вересня 2000 року та 30 липня 2003 року в належний строк. Пункт 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу N 1 передбачають таке:

п. 1 ст. 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".

ст. 1 Протоколу N 1

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."

14. Суд зауважує, що вищевказані скарги стосуються двох рішень, затримка у виконанні яких є дуже різною. Таким чином, скарги щодо тривалості невиконання кожного рішення розглядатимуться окремо.

А. Скарга заявниці щодо тривалості невиконання рішення суду від 6 вересня 2000 року

15. Заперечення, надані Урядом стосовно статусу жертви заявниці, подібні до тих, які Суд вже відхилив у справі "Ромашов проти України" (див. вищевказане рішення у справі "Ромашов проти України", пп. 23-27). Суд вважає, що надані у цій справі заперечення повинні бути відхилені з тих же підстав.

16. Суд вважає, що цей аспект справи порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною.

Б. Скарга заявниці щодо тривалості невиконання рішення суду від 30 липня 2003 року

17. Уряд стверджував, що затримка у виконанні рішення від 30 липня 2003 року не перевищила "розумний строк", визначений п. 1 ст. 6 Конвенції. Відповідно, Уряд стверджував, що ця частина скарги є неприйнятною.