Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Гайдай проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. І.Кабрал Баррето,

п. В.Буткевич,

п. А.Мулароні,

п. Е.Фура-Сендстрьом,

п. Д.Йочєнє,

п. Д.Поповіч, судді,

та пані С.Доллє, Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 3 листопада 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 18949/03), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав лидини і основних свобод (далі - Конвенція) громадянами України: паном Миколою Михайловичем Гайдаєм (далі - перший заявник) та паном Миколою Миколайовичем Гайдаєм (далі - другий заявник) 30 травня 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 9 вересня 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції Суд вирішив, що прийнятність та суть скарги будуть розглядатись разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Перший заявник народився у 1951 році та проживає у місті Жовті Води, Україна. Другий заявник народився у 1980 році і проживає у місті Жовті Води, Україна. Обидва заявники були працівниками державного підприємства "Електрон-Газ" (далі - ДПЕГ), 99,96% майна якого належить державі.

А. Рішення, винесені на користь першого заявника

5. Рішеннями від 9 березня та 21 грудня 1999 року Жовтоводський міський суд (далі - міський суд) зобов'язав ДПЕГ сплатити першому заявнику заборгованість із заробітної плати у загальній сумі 4118,15 грн (приблизно 673 ЄВРО).

6. У квітні 1999 року та січні 2000 року, відповідно, Жовтоводський відділ державної виконавчої служби (далі - державна виконавча служба) розпочала виконавче провадження щодо вищевказаних рішень.

Б. Рішення, винесене на користь другого заявника

7. 29 грудня 1999 року міський суд зобов'язав ДПЕГ сплатити другому заявнику заборгованість із заробітної плати у сумі 1164,00 грн (приблизно 190 ЄВРО).

8. 17 січня 2000 державна виконавча служба розпочала виконавче провадження щодо вищевказаного рішення.

В. Виконання рішень, винесених на користь заявників

9. Листами від 2002 та 2003 років державна виконавча служба повідомила заявників, що рішення, винесені на їх користь, не можуть бути виконані в зв'язку з великою кількістю виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з боржника, а також у зв'язку з зупиненням примусового продажу майна, що належить ДПЕГ, внаслідок дії мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств, введеного Законом від 29 листопада 2001 року.

10. 21 грудня 2004 року державна виконавча служба закінчила виконавчі провадження відносно виконання рішень на користь заявників, оскільки присуджені їм кошти були виплачені у повному обсязі.

11. Відповідно до інформації, наданої заявниками, рішення були виконані 22 грудня 2004 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

12. Національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року).

13. Заявники скаржились на неспроможність державних органів У належний строк виконати рішення міського суду від 9 березня, 21 та 29 грудня 1999 року. Вони посилались на п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу N 1, які передбачають таке:

п. 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом"

Стаття 1 Протоколу N 1

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів"

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

14. Уряд надав такі ж заперечення щодо статусу жертви заявників та невичерпання заявниками національних засобів захисту, які Суд вже відхиляв у рішенні по справі "Ромашов проти України" (див. вищевказане рішення по справі "Ромашов проти України", пп. 23-33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же підстав.