Це рішення стане остаточним за обставин, визначених пунктом 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Стрижак проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. А.Б.Бака,

п. К.Юнгвірт,

п. В.Буткевич,

п. М.Угрехелідзе,

пані А.Мулароні,

п. Д.Поповіч, судді,

та пані С.Доллє, Секретар Секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 18 жовтня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена за заявою (N 72269/01), поданою проти України до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) громадянином України п. Олександром Георгійовичем Стрижаком (далі - заявник) 10 лютого 2001 року.

2. Заявника, якому була надана правова допомога, представляв п. Ренат Мухамеджанов, адвокат, який практикує в Україні. Останній є також співголовою неурядової організації - Центру прав людини у Дніпропетровську. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Зоряна Бортновська та пані Валерія Лутковська.

3. Заявник скаржився, зокрема, на те, що його не було повідомлено про дату та час слухання, яке відбулось 14 серпня 2000 року у Дніпропетровському обласному суді і що розгляд його скарги не був публічним.

4. Заява була розподілена Другій Секції (пункт 1 Правила 52 Регламенту Суду. У межах цієї Секції палата, яка розглядатиме справу (пункт 1 статті 27 Конвенції, була сформована, як передбачено пунктом 1 Правила 26.

5. Ухвалою від 15 червня 2004 року суд визнав заяву частково прийнятною.

6. 1 листопада 2004 року Суд змінив склад Секції (пункт 1 Правила 25. Ця справа була передана до Другої Секції у новому складі (пункт 1 Правила 52).

7. І Уряд, і заявник надали зауваження щодо суті (пункт 1 Правила 59).

8. Заявник народився у 1938 році і постійно проживає у м. Дніпропетровську.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. Підґрунтя заяви

9. 5 вересня 1938 року Трійка Управління Народного Комісаріату Внутрішніх Справ(1) Української Радянської Соціалістичної Республіки у Дніпропетровській області визнала батька заявника соціальне шкідливим елементом за вчинення грабежу та засудила його на 5 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі.

10. Батько заявника помер 26 березня 1976 року.

11. 28 березня 1980 року Президія Дніпропетровського обласного суду за протестом прокурора Дніпропетровської області скасувала постанову Трійки від 5 вересня 1938 року. Було також закрите провадження у справі. У постанові, зокрема, зазначалось, що:

"... не було доказів ... грабежу...

... розслідування у справі відбувалось з грубим порушенням норм процесуального права.

Кримінальна справа за фактом скоєння злочину не порушувалась, звинувачення [батьку заявника] не було висунуте, обвинувальний висновок у справі не складався. У процесі слідства і розгляду справи не дотримані елементарні права обвинуваченого (на захист і т. ін.).

За таких обставин, постанова Трійки УНКВС УРСР підлягає скасуванню, а справа провадженням, за відсутності у його діях складу злочину закриттю..."

12. 29 травня 1980 року Дніпропетровський обласний суд направив заявнику письмову довідку про те, що провадження у справі його батька було закрите, а постанова Трійки від 5 вересня 1938 року скасована.

13. 24 лютого 1997 року Комісія з реабілітації Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів звернулась до Голови Дніпропетровського обласного суду з запитом про надання інформації щодо засудження 5 вересня 1938 року батька заявника з огляду на те, що довідка від 29 травня 1980 року містила щодо цього факту недостатньо інформації. Комісія також цікавилась, чи був батько заявника засуджений з політичних мотивів.

Б. Провадження щодо виправлення довідки

14. 4 березня 1997 року Заступник Голови Дніпропетровського обласного суду видав Комісії з реабілітації Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів письмову довідку про те, що:

"... постановою Дніпропетровського обласного суду від 28 березня 1980 року, постанова Трійки УНКВС СРСР у Дніпропетровській області була скасована, а справа щодо Стрижака Г.І. провадженням закрита у зв'язку з недоведеністю звинувачення".

15. З березня 1997 року до травня 2000 року заявник безуспішно звертався до заступника Голови та Голови Дніпропетровського обласного суду, а також писав до Верховного Суду України, оскаржуючи неправильність довідки та вимагаючи її виправлення, оскільки вона не відповідала постанові Дніпропетровського обласного суду від 28 березня 1980 року і, таким чином, пам'ять його батька була заплямована. Він також вимагав порушення кримінальної справи проти заступника Голови Дніпропетровського обласного суду.

16. 8 серпня 1997 року заступник Голови палати з кримінальних справ Верховного Суду України направив скаргу заявника стосовно довідки від 4 березня 1997 року Голові Дніпропетровського обласного суду для вирішення питання щодо суті. Він також вимагав виправлення довідки та принесення публічного вибачення заявникові.

17. Листами Верховного Суду України від 26 вересня та 24 грудня 1997 року заявника повідомляли про те, що його скарги відхилені як необгрунтовані. Зокрема, 24 грудня 1997 року заступник Голови Верховного Суду України зазначав, що батько заявника був реабілітований; він також зазначав, що він був засуджений з політичних мотивів. 8 і 10 вересня 1997 року та 22 квітня 1998 року Голова Дніпропетровського обласного суду відмовився анулювати чи виправляти письмову довідку.

18. 1 квітня 2000 року заявник подав до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позов про визнання незаконною відмову заступника Голови та про спростування інформації, зазначеної у згаданій довідці від 4 березня 1997 року. Він вимагав також компенсації за завдану моральну шкоду.

19. 2 червня 2000 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська відмовив у розгляді скарги заявника з огляду на те, що вона знаходиться поза межами компетенції судів, оскільки вона стосується адміністративної діяльності судді.

20. 20 липня 2000 року Заступник Голови Дніпропетровського обласного суду розглянув подання заявника про продовження строку на касаційне оскарження.

21. 27 липня 2000 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська продовжив строк для подання касаційної скарги до Дніпропетровського обласного суду у зв'язку з тим, що заявник до 7 липня 2000 року не був поінформований про ухвалу від 2 червня і, таким чином, не мав можливості у встановлений строк подати касаційну скаргу.

22. Уряд зазначав, що 27 липня 2000 року Жовтневий районний суд повідомив заявника, що слухання у його справі відбудеться 14 серпня 2000 року у Дніпропетровському обласному суді. Заявник стверджує, що він не отримував цього повідомлення.

23. Справа надійшла до Дніпропетровського обласного суду 7 серпня 2000 року.

24. 14 серпня 2000 року Дніпропетровський обласний суд за відсутності заявника залишив у силі ухвалу від 2 червня 2000 року.

25. Скарги заявника, подані Голові Дніпропетровського обласного суду, про порушення перегляду в порядку нагляду ухвали Дніпропетровського обласного суду, включаючи скаргу про відсутність публічності слухання при розгляді його справи в суді, були відхилені 24 жовтня 2000 року як необґрунтовані. Голова Дніпропетровського обласного суду повідомив заявника, що відсутність публічності слухання у обласному суді не була перешкодою для розгляду судом справи щодо суті, заявник був належним чином поінформований про дату та місце слухання, про що він був повідомлений 27 липня 2000 року.

26. 4 вересня 2003 року Голова Апеляційного суду Дніпропетровської області видав заявнику письмову довідку про те, що 28 березня 1980 року президія Дніпропетровського обласного суду скасувала постанову Трійки Управління Народного Комісаріату Внутрішніх Справ Української Радянської Соціалістичної Республіки у Дніпропетровській області від 5 вересня 1938 року щодо Стрижака Г.І. (батька заявника) та що провадження у справі було закрите з огляду на відсутність у діях його батька складу злочину. Він також зазначав, що п. Стрижак Г.І. був визнаний неправомірно засудженим та реабілітований.

В. Провадження проти Комісії з реабілітації

27. У січні 2002 року Комісія з реабілітації Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів відмовилась визнати заявника також реабілітованим з огляду на скасування засудження його батька. Вони також відмовили йому у видачі посвідчення реабілітованого. Зокрема, вони зазначали, що заявник не надав інформації про місце проживання його та його матері після засудження його батька.

28. У березні 2002 року заявник звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комісії з питань реабілітації, вимагаючи визнати відмову у визнанні його реабілітованим незаконною.

29. 20 листопада 2002 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволенні цих скарг як необґрунтованих. Це рішення було залишене у силі ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2003 року і ухвалою Верховного Суду України від 1 квітня 2004 року.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

А. Цивільний процесуальний кодекс

30. Положення Цивільного процесуального кодексу щодо повідомлень про слухання передбачають таке:

Стаття 90. Судові повістки "Судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи. Повістки разом із зворотною розпискою надсилаються рекомендованим листом або через розсильних. Як виняток, повістку можна видати на руки стороні або її представникові з їх згоди для вручення відповідним особам". Стаття 93. Судові повістки-повідомлення "Судові повістки-повідомлення надсилаються особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. Повістка-повідомлення повинна містити найменування і адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку процесуальну дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення".

31. Інші положення Цивільного процесуального кодексу передбачають таке:

Стаття 297. Повідомлення про розгляд справи за касаційною скаргою, поданням

"Особи, які подають касаційні скарги безпосередньо до суду, сповіщаються про день слухання справи усно, а в разі надходження від них касаційних скарг поштою - письмовим повідомленням.

... Список справ, призначених до розгляду в касаційному порядку, вивішується в приміщенні суду касаційної інстанції не пізніше як за день до їх розгляду".