Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Черемськой проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста, Голова,

п. А.Б.Бака,

п. І.Кабрал Баррето,

п. Р.Тюрмен,

п. В.Буткевич,

пані Д.Йочієнє,

п. Д.Попович, судді,

та пані С.Доллє, Секретар Секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 11 жовтня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 7302/03), поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) громадянином України паном Віктором Гавриловичем Черемським (далі - заявник) 18 лютого 2003 року.

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими - пані Валерією Лутковською.

3. 23 листопада 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом-відповідачем. Суд вирішив, що відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції прийнятність та суть скарги будуть розглядатись одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1934 році та проживає у місті Сніжне, Україна.

5. Рішенням від 12 червня 2000 року Сніжнянський міський суд зобов'язав державну холдингову компанію "Торезантрацит" виплатити заявнику заборгованість із заробітної плати та інші виплати у сумі 3448,60 грн (1).

6. 26 червня 2000 року Торезький міський відділ державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження щодо виконання вищевказаного рішення.

7. 2 березня 2004 року виконавча служба повідомила заявника про те, що рішення суду від 12 червня 2000 року не може бути виконано в зв'язку з великою кількістю виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з боржника і що процедура щодо примусового продажу майна, що належить боржнику, була зупинена у зв'язку з дією мораторію на примусову реалізацію майна, що належить державному підприємству, введеного Законом України від 29 листопада 2001 року.

8. 28 жовтня та 22 грудня 2004 року вся сума заборгованості за рішенням суду була виплачена заявнику шляхом здійснення двох виплат - 2679,70 грн (2) та 768,90 грн (3), відповідно.

(1) Приблизно 568 ЄВРО.

(2) Приблизно 441 ЄВРО.

(3) Приблизно 127 ЄВРО.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

9. Національне законодавство та практика викладені у рішенні по справі "Ромашов проти України" (N 67534/01 пп. 16-18, від 27 липня 2004 р.).

10. Заявник, посилаючись на п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення Сніжнянського міського суду від 12 червня 2000 року у належний строк. Пункт 1 статті 6 та стаття 13 Конвенції передбачають таке:

п. 1 ст. 6

"Кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов'язків (...) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ..."

ст. 13

"Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи".

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

11. Викладені Урядом заперечення подібні до тих, які Суд відхилив у справі "Ромашов проти України" (див. рішення по справі "Ромашов проти України" N 67534/01 пп. 28-33, від 27.07.2004 р.). Відповідно, Суд вважає, що заперечення Уряду повинні бути відхилені.

12. Суд доходить висновку, що скарга заявника відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною. З тих же підстав скарга заявника за ст. 13 Конвенції не може бути проголошена неприйнятною.