Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у параграфі 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Владимирський проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга секція), засідаючи Палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П. Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,

п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Kabral Barreto),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. М.Угрехелідзе (Mr M.Ugrekhelidze),

пані А.Мулароні (Mrs A.Mularoni),

пані Е.Фура-Сендстрем (Mrs E.Fura-Sandstrom), судді

та пані С.Доллє (Mrs S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 11 жовтня 2005 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 2518/03), поданою до Суду проти України громадянином України Анатолієм В'ячеславовичем Владимирським (далі - заявник) 8 січня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Валерією Лутковською.

3. 23 листопада 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Урядові. Суд відповідно до параграфа 3 статті 29 Конвенції вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1957 році та проживає у м. Брянка-1, Україна.

A. Перше провадження у справі

5. 27 травня 2002 року Брянківський міський суд зобов'язав державне підприємство "Шахтоуправління N 17" виплатити заявнику суму в розмірі 9970,16 грн (1) як заборгованість по заробітній платі та іншим виплатам.

(1) Приблизно 1640 ЄВРО.

6. 8 липня 2002 року відділом державної виконавчої служби Шахтарського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

7. 25 жовтня 2002 року державна виконавча служба поінформувала заявника, що рішення від 18 червня 2002 року не може бути виконане через велику кількість виконавчих проваджень проти підприємства-боржника, а також через те, що реалізація майна підприємства-боржника була призупинена відповідно до мораторію на примусову реалізацію майна, яке належить державним підприємствам, згідно з Законом від 29 листопада 2001 року.

8. 25 грудня 2003 року, 7 вересня та 29 грудня 2004 року заявнику почастково було сплачено всю суму заборгованості, відповідно, 1195,74 грн (2), 1727,84 грн (3) та 7053,58 грн (4).

(2) Приблизно 197 ЄВРО.

(3) Приблизно 285 ЄВРО.

(4) Приблизно 1158 ЄВРО.

B. Друге провадження у справі

9. У листопаді 2003 року заявник подав позов до Брянківського міського суду проти того ж самого підприємства, вимагаючи змінити дату виходу на пенсію та компенсацію за невиплату йому суми, яка була присуджена рішенням від 27 травня 2002 року.

10. 4 листопада 2004 року суд відхилив позов заявника. 12 січня 2005 року Луганський обласний апеляційний суд підтримав рішення суду від 4 листопада 2004 року. Касаційна скарга заявника все ще знаходиться на розгляді у Верховному Суді України.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Національне законодавство викладене у рішенні у справі "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року).

12. Заявник скаржився на тривале виконання органами державної влади рішення Брянківського міського суду від 27 травня 2002 року. Він посилається на параграф 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, а також на статтю 1 Протоколу N 1, які у відповідних частинах передбачають таке:

параграф 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом".

стаття 13 "Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження". стаття 1 Протоколу N 1 "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

13. У своїх зауваженнях Уряд висунув аналогічні доводи, що й у справі "Ромашов проти України" (див. вищезгадане рішення "Ромашов проти України", параграфи 23-33), оскаржуючи статус "жертви" заявника і вичерпання ним всіх національних засобів правового захисту. Суд постановив, що необхідно відхилити попередні доводи Уряду на цих же підставах.

14. У світлі зауважень, наданих сторонами, Суд доходить висновку, що скарга заявника за параграфом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалого виконання рішення Брянківського міського суду від 27 травня 2002 року порушує серйозні питання фактів та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною. З тих же підстав скарги заявника за статтею 13 Конвенції та статтею 1 Протоколу N 1 не можуть бути проголошені неприйнятними.