Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 5 червня 2001 року на свою вісімдесят дев'яту сесію,

ухваливши ряд пропозицій про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, а також

вирішивши, що ці пропозиції повинні набути форми Рекомендації, що доповнює Конвенцію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві (далі - Конвенція),

ухвалює 5 червня 2001 року наведену нижче рекомендацію, на яку можна посилатись як на Рекомендацію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві.

1. Для реалізації положень статті 5 Конвенції заходи, що стосуються інспекції праці в сільському господарстві, повинні вживатись у світлі принципів, утілених у Конвенції та Рекомендації 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

2. Багатонаціональні корпорації повинні забезпечувати належну безпеку та охорону здоров'я для своїх працівників сільського господарства в усіх своїх організаціях без дискримінації та незалежно від місця чи країни, де вони розташовані, згідно з національним законодавством і практикою, а також із Тристоронньою декларацією принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики.

3. 1) Компетентний орган, призначений для впровадження національної політики, про який ідеться в статті 4 Конвенції, повинен після консультацій з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників:

a) визначати головні проблеми, установлювати пріоритети дій, розробляти ефективні методи їхнього вирішення та періодично оцінювати результати;

b) приписувати заходи із запобігання професійним ризикам у сільському господарстві та управління ними:

i) беручи до уваги технологічний процес і знання в галузі безпеки та гігієни праці, а також відповідні норми, керівні документи й кодекси практики, ухвалені визнаними національними або міжнародними організаціями;

ii) беручи до уваги необхідність захисту навколишнього середовища від впливу сільськогосподарської діяльності;

iii) визначаючи заходи, яких буде вжито для запобігання ризикові чи управління ризиком виникнення в працівників сільського господарства ендемічних захворювань, пов'язаних з їхньою роботою;

iv) конкретно встановлюючи, що працівник не повинен одноособово виконувати небезпечні види робіт в ізольованих місцях чи замкнених просторах без адекватної можливості зв'язку з ним і засобів надання йому допомоги, а також

c) готувати керівні документи для роботодавців і працівників.

2) Для реалізації положень статті 4 Конвенції компетентний орган повинен:

a) ухвалювати положення, спрямовані на поступове поширення сфери діяльності відповідних служб гігієни праці на працівників сільського господарства;

b) установлювати порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання в сільському господарстві та їхню реєстрацію, зокрема для збору статистичних даних, упровадження національної політики та розроблення програм запобігання на рівні підприємства, а також

c) сприяти безпеці та гігієні праці в сільському господарстві за допомогою навчальних програм і матеріалів, спрямованих на задоволення потреб роботодавців і працівників, які діють у сільському господарстві.

4. 1) Для реалізації положень статті 7 Конвенції компетентний орган повинен запровадити національну систему нагляду за станом безпеки та гігієни праці, яка повинна включати як нагляд за станом здоров'я працівників, так і нагляд за станом виробничого середовища.

2) Ця система повинна включати необхідну оцінку ризиків і залежно від обставин заходи із запобігання та контролю, що стосуються, inter alia:

a) небезпечних хімічних речовин і відходів;

b) токсичних, інфекційних або алергенних біологічних агентів і відходів;

c) подразнювальних або токсичних парів;

d) шкідливих видів пилу;

e) канцерогенних речовин чи агентів;

f) шуму й вібрації;

g) екстремальних температур;

h) сонячного ультрафіолетового випромінювання;

i) трансмісивних хвороб тварин;

j) контактів з дикими чи отруйними тваринами;

k) використання механізмів та устаткування, зокрема індивідуального захисного спорядження;

l) ручної обробки чи переміщення вантажів;

m) інтенсивних чи тривалих фізичних і розумових зусиль, стресів, спричинених виробничою діяльністю, і незручних для робітників поз, а також

n) ризиків, пов'язаних з новими технологіями.

3) Повинні вживатися заходи з нагляду за станом здоров'я молодих працівників, вагітних жінок та матерів-годувальниць, а також працівників літнього віку залежно від обставин.

5. Для реалізації положень статті 7 Конвенції перелік заходів безпеки та гігієни праці на рівні підприємства повинен уключати:

a) служби охорони та гігієни праці;

b) заходи з оцінки ризиків та управління ними в такому пріоритетному порядку:

i) усунення ризиків;

ii) управління ризиками в джерелі їхнього виникнення;

iii) зведення до мінімуму ризиків такими засобами, як розроблення систем безпечної праці, упровадження техніко-організаційних заходів і безпечної практики, навчання, а також

iv) настільки, наскільки ризик залишається, - надання й використання індивідуального захисного спорядження та одягу без будь-яких витрат з боку працівника;

c) заходи, спрямовані на вирішення проблем, що виникають унаслідок нещасних випадків і надзвичайних ситуацій, зокрема надання першої допомоги й забезпечення належними транспортними засобами для доставки до медичних установ;

d) порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації;

e) належні заходи з захисту осіб, які перебувають на сільськогосподарському об'єкті, населення, що проживає поруч із цим об'єктом, а також навколишнього середовища від ризиків, що можуть виникнути внаслідок відповідної сільськогосподарської діяльності, наприклад через відходи агрохімікатів, відходи тваринництва, забруднення ґрунту й води, виснаження ґрунту й зміни рельєфу місцевості, а також

f) заходи із забезпечення пристосованості використовуваної технології до кліматичних умов, організації та практики роботи.

6. Для реалізації положень статті 9 Конвенції необхідно вживати заходів, що забезпечують відповідний вибір чи адаптацію технології, механізмів та устаткування, у тому числі індивідуального захисного спорядження з урахуванням місцевих умов у країнах-користувачах і, зокрема, ергономічних аспектів і впливу кліматичних умов.

7. 1) У світлі принципів Конвенції та Рекомендації 1990 року про безпеку застосування хімічних речовин на виробництві та інших відповідних міжнародних технічних стандартів повинні вживатися приписані заходи з правильного поводження з хімічними речовинами в сільському господарстві.