Міністерство оборони України і Міністерство оборони Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, які бажають зміцнити дружбу і взаєморозуміння між двома націями, звертають свою увагу на Угоду між країнами - членами Північно-Атлантичної угоди та іншими країнами - учасницями Партнерства заради миру, розглядаючи статус їхніх збройних сил, досягли взаєморозуміння стосовно використання українських військових полігонів британськими військовими підрозділами.

У цьому Меморандумі про взаєморозуміння застосовуватимуться такі визначення:

a) "Країна, що направляє" означає Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

b) "Країна, що приймає" означає Україну.

c) "Військо" означає особовий склад Збройних Сил Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що знаходяться на території України і беруть участь у навчанні в рамках цього Меморандуму про взаєморозуміння, разом із супровідним цивільним персоналом, найнятим Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, виключаючи тих, хто є особами без громадянства або постійними мешканцями Країни, що приймає.

d) "Український особовий склад" означає військовослужбовців та цивільний персонал Збройних Сил України, які призначені для підтримки навчання британських військових підрозділів у рамках цього Меморандуму про взаєморозуміння.

1. Прохання про навчання британських військових підрозділів в Україні буде передане у письмовому вигляді відповідним військовим органам Країни, що приймає, до кінця червня місяця календарного року, то передує року, коли відбуватиметься навчання. Це прохання має, зокрема, містити інформацію щодо запланованих періоду та місця проведення навчання, а також його мети та обсягу. (Львівський полігон було замовлено Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії для навчання, яке проводитиметься у вересні 1996 року).

2. Не пізніше ніж за шість місяців до планованого початку навчання буде досягнуто домовленостей між відповідними військовими органами Країни, що направляє, та Країни, що приймає, щодо конкретних питань, пов'язаних з кожним періодом навчання.

3. Навчання британських військових підрозділів проходитиме на військових полігонах Країни, що приймає. Навчання британських військових підрозділів проходитиме у відповідності з програмою, встановленою відповідними військовими органами Країни, що направляє, в межах цілей та обсягу цього навчання, щодо якої досягнуто домовленостей з відповідними військовими органами Країни, що приймає. Командуючий британським військовим підрозділом керуватиме навчанням.

1. Члени Війська поважатимуть закон, військову структуру та традиції Країни, що приймає, і утримуватимуться від будь-якої діяльності, що суперечить духу цього Меморандуму про взаєморозуміння, та, зокрема, від будь-якої комерційної або політичної діяльності в Країні, що приймає.

2. Члени Війська не братимуть участі в будь-яких військових операціях або операціях по забезпеченню безпеки жодного виду, що проводяться Країною, що приймає, в межах своєї власної території або в іншому місці, а також вони не залишатимуться в зоні, де проводяться будь-які операції Країною, що приймає.

3. У разі здійснення операцій, які підпадають під попередній пункт, органи Країни, що приймає, сприятимуть членам Війська дотримуватись суворого нейтралітету та при відповідних обставинах залишити територію Країни, що приймає.

4. Не порушуючи пункту 1, члени Війська весь час залишатимуться під командуванням та контролем старших членів Війська та підпорядковуватимуться тим законам та правилам Країни, що направляє, які можуть бути застосовані до них.

1. У цьому розділі регулюються такі положення:

a) Військові органи Країни, що направляє, матимуть право в межах Країни, що приймає, притягати до кримінальної та дисциплінарної відповідальності членів Війська у відповідності до законодавства Країни, що направляє. Сюди включається репатріація членів війська для судочинства і винесення вироку у Великій Британії за винятком випадків зазначених у пункті 1b.

b) Органи Країни, що приймає, притягатиме членів Війська до кримінальної відповідальності за злочини, скоєні на території Країни, що приймає, які караються у відповідності до її законодавства.

2. a) Військові органи Країни, що направляє, матимуть право притягати членів Війська до відповідальності за злочини, включаючи злочини проти її безпеки, які караються згідно із законодавством Країни, що направляє, але не караються згідно із законодавством Країни, що приймає.

b) Органи Країни, що приймає, матимуть виключне право притягати членів Війська до відповідальності за злочини, включаючи злочини проти безпеки цієї країни, які караються згідно із законодавством Країни, що приймає, але не караються згідно із законодавством Країни, що направляє.

c) Для мети цього пункту та пункту 3 злочини проти безпеки країни включають:

1) державну зраду;

2) саботаж, шпигунство або порушення будь-яких законів, що відносяться до офіційних таємниць цієї Країни або таємниць у сфері національної безпеки цієї Країни.

3. У випадках, коли діє право притягнення до відповідальності, застосовуватимуться такі правила:

a) Військові органи Країни, що направляє, матимуть першочергове право притягати до відповідальності членів Війська, які мають відношення до:

1) злочинів, скоєних виключно проти майна або безпеки цієї країни, або злочинів, здійснених виключно проти особи або власності іншого члена Війська;

2) злочинів, що скояться через будь-яку дію або бездіяльність під час виконання офіційних обов'язків.

b) У разі будь-яких інших злочинів органи Країни, що приймає, матимуть першочергове право притягання до відповідальності.

c) Якщо Країна, що має першочергове право, вирішує не притягати до відповідальності, вона повідомить органи іншої Країни якнайшвидше. Органи Країни, що має першочергове право притягати до відповідальності, співчутливо розглядатимуть прохання органів іншої Країни відмовитися від свого права у випадках, коли інша Країна вважає подібну відмову особливо важливою і у випадках незначних правопорушень, в яких суди Країни, що приймає, мають першочергове право, але в яких військові органи Сполученого Королівства можуть винести відповідне покарання дисциплінарними діями без звернення до суду.

4. Вищевикладені положення не надають права військовим органам Країни, що направляє, притягати до відповідальності осіб, які є громадянами або постійними мешканцями Країни, що приймає.

5. a) Органи Країни, що приймає, та Країни, що направляє, допомагатимуть одні одним у арешті членів Війська на території Країни, що приймає, та у передачі їх органам, які мають притягати їх до відповідальності у відповідності до вищевикладених положень.

b) Органи Країни, що приймає, негайно повідомлятимуть органи Країни, що направляє, про арешт будь-кого з членів Війська.

c) Затримка члена Війська, якого Країна, що приймає, має притягти до відповідальності у відповідності з вищевикладеними положеннями, і який знаходиться в руках Країни, що направляє, здійснюється цією Країною, поки він буде притягнутий до відповідальності Країною, що приймає.

6. a) Органи Країни, що направляє, та Країни, що приймає, сприятимуть одні одним у виконанні всіх необхідних розслідувань щодо злочинів, а також зібранні та пред'явленні доказів, включаючи вилучення та, у належних випадках, передачу предметів, пов'язаних із злочином. Однак передані предмети можуть бути повернені протягом часу, зазначеного органами, які їх доставили.

b) Органи Країни, що направляє, та Країни, що приймає, повідомлятимуть одні одним про ситуації, в яких виникають паралельні права щодо притягнення до відповідальності.

7. a) Смертний вирок не виконуватиметься в Країні, що приймає, органами Країни, що направляє.

b) Органи Країни, що приймає, співчутливо розглядатимуть прохання органів Країни, що направляє, про сприяння у виконанні вироку про ув'язнення, винесеного за положеннями цього розділу органами Країни, що направляє, на території Країни, що приймає.

8. Коли члена Війська було притягнуто до судової відповідальності у відповідності до положень цього розділу органами або Країни, що направляє, або Країни, що приймає, та було виправдано або засуджено і він відбуває або відбув покарання, або його було помилувано, то його не можна притягати до судової відповідальності за той же самий злочин на тій же самій території органами іншої Країни. Однак ніщо згідно з цим пунктом не може зупинити органи Країни, що направляє, від притягнення до судової відповідальності члена Війська за будь-яке порушення дисциплінарних правил, що виходить з дії або бездіяльності і складає злочин, за який його було притягнуто до судової відповідальності владою Країни, що приймає.

9. Коли член Війська обвинувачується у відповідності до законодавства Країни, що приймає, йому буде надано право на:

a) негайний та швидкий судовий процес;

b) інформування перед судовим процесом про конкретне звинувачення, висунуте проти нього;

c) зустріч віч-на-віч із свідками, що свідчать проти нього;

d) обов'язковий процес отримання свідків на свою користь, якщо вони підлягають юрисдикції Країни, що приймає;

e) свій власний вибір юридичного представника для свого захисту або можливість мати вільне або опосередковане юридичне представництво за умов, що превалюють на той час у Країні, що приймає;

f) можливість скористатися послугами кваліфікованого перекладача, якщо він вважає це необхідним;

g) зв'язок з представником органів Країни, що направляє, а також, якщо правила суду дозволяють присутність цього представника на судовому процесі.

10. У тих випадках, коли у відповідності до положень цього розділу Країна, що приймає, має право на притягнення до відповідальності члена Війська, правосуддя здійснюватиметься в рамках загальної кримінальної судочинної системи, яка застосовується до цивільних осіб Країни, що приймає, і не здійснюватиметься в рамках кримінальної судочинної системи, яка застосовується до членів збройних сил Країни, що приймає.

1. Органи Країни, що направляє, матимуть право виконувати поліцейську функцію стосовно членів Війська. Цю функцію можуть взяти на себе члени Війська, які призначені органами Країни, що направляє, для того, щоб узяти на себе такі функції, і які надалі називаються військовою поліцією.

2. Військова поліція Країни, що направляє, матиме право брати на себе поліцейську функцію, яка визначена в пункті 1, там, де розташовані члени Війська на території Країни, що приймає, чи то у межах полігону, чи у будь-якому іншому місці. Органи Країни, що направляє, та Країни, що приймає, тісно співпрацюватимуть у відношенні того, яким шляхом, виконуватиметься це право.

3. У виконанні поліцейських функцій, що визначені в пунктах 1 та 2, військова поліція може вживати всіх відповідних заходів для підтримання порядку, дисципліни та безпеки серед членів Війська.

4. Військова поліція матиме право вживати відповідних заходів для захисту особи та власності членів Війська та власності, що належить Країні, що направляє, яка була ввезена на територію Країни, що приймає, з метою, що пов'язана з виконанням цього Меморандуму про взаєморозуміння. Органи Країни, що направляє, та Країни, що приймає, тісно співпрацюватимуть у відношенні того, яким шляхом виконуватиметься це право.

5. Військова та цивільна поліція Країни, що приймає, також уповноважені брати на себе поліцейські функції по відношенню до Війська.

6. Якщо громадяни України затримані військовою поліцією Війська, утримання під вартою цих громадян буде передано органам Країни, що приймає, у якнайкоротші строки.

1. За умови виконання формальностей, які встановлені Країною, що приймає, по відношенню до в'їзду та виїзду Війська та його членів, такі члени будуть звільнені від дотримання паспортних та візових правил при в'їзді та виїзді з території Країни, що приймає. Члени Війська зобов'язані мати дійсний паспорт або посвідчення особи, що видані Країною, що направляє, у яких зазначені ім'я та прізвище, дата народження, звання, номер, якщо існує, служба, а також має бути фотографія. Посвідчення особи має пред'являтися на вимогу.

2. Члени Війська будуть звільнені від виконання правил Країни, що приймає, стосовно реєстрації та контролю за іноземцями. Члени Війська не можуть отримати права на постійне мешкання в Країні, що приймає.

3. Озброєння, військове обладнання та інші матеріали, ввезені на територію Країни, що приймає, Країною, що направляє, для цілей, пов'язаних з навчанням Війська, мають бути задекларовані відповідним органом Країни, що приймає, не пізніше ніж за 30 днів до запланованих дат їхнього прибуття.