Кабінет Міністрів України та Уряд Литовської Республіки (далі - Сторони),

виражаючи занепокоєність у зв'язку з тенденціями росту злочинності, особливо її організованих форм, і поширення міжнародного тероризму;

прагнучи захистити громадян своїх держав та інших осіб від злочинних дій;

надаючи важливого значення міжнародному співробітництву в боротьбі зі злочинністю та міжнародним тероризмом;

беручи до уваги міжнародні конвенції, рішення Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи у сфері попередження тероризму, злочинності і здійснення кримінального правосуддя,

домовилися про наступне:

1. У рамках цієї Угоди Сторони, керуючись національним законодавством і міжнародними зобов'язаннями своїх держав, через визначені в частині 2 цієї статті компетентні органи держав Сторін здійснюють співробітництво з метою попередження злочинів і боротьби зі злочинністю, особливо з таким її проявом, як тероризм, а також з контрабандою, незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, радіоактивних речовин, корупцією, злочинами у сфері фінансової системи й економіки, легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми й нелегальною міграцією, а також з іншими злочинами, надаючи при цьому особливо великого значення боротьбі з організованою злочинністю.

2. З метою виконання цієї Угоди контакти підтримуються на рівні компетентних органів держав Сторін:

з боку України:

- Міністерство внутрішніх справ;

- Служба безпеки;

- Адміністрація Державної прикордонної служби;

- Державна митна служба;

- Державна податкова адміністрація.

з боку Литовської Республіки:

- Міністерство внутрішніх справ;

- Департамент поліції при Міністерстві внутрішніх справ;

- Служба охорони державного кордону при Міністерстві внутрішніх справ;

- Служба по розслідуванню фінансових злочинів при Міністерстві внутрішніх справ;

- Митний департамент при Міністерстві фінансів;

- Департамент державної безпеки;

- Служба спеціальних розслідувань;

3. Кожна зі Сторін повідомляє іншу Сторону про зміни в переліку компетентних органів держав Сторін дипломатичними каналами.

4. З метою виконання цієї Угоди і поглиблення співробітництва компетентні органи держав Сторін, в межах своєї компетенції, можуть укладати між собою додаткові угоди.

5. Ця Угода не торкається прав і зобов'язань держав Сторін за іншими міжнародними договорами, а також питань щодо надання правової допомоги в кримінальних справах та екстрадиції.

1. Сторони здійснюють співробітництво за наступними напрямками:

1.1. Обмін інформацією, що сприяє припиненню, виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, а також виконанню інших завдань у відповідності до положень статті 1 цієї Угоди.

1.2. Розшук та ідентифікація осіб.

1.3. Захист свідків і потерпілих від злочинного впливу.

1.4. Обмін досвідом у сфері попередження злочинів і боротьби зі злочинністю.

1.5. Проведення спільних стажувань, консультацій і семінарів.

1.6. Обмін інформацією про стан і тенденції злочинності в державах Сторін.

1.7. Організація зустрічей між фахівцями з метою розроблення програм боротьби зі злочинами конкретних видів, виявленими на територіях держав Сторін.

1.8. Обмін інформацією про терористичні акти, що готуються або вчинені, та інші злочинні діяння, пов'язані з тероризмом, способи їхнього вчинення, а також про терористичні й інші злочинні угруповання (чи про окремих осіб), що планують або готуються вчинити незаконні дії, що можуть завдати шкоди інтересам держав Сторін.

2. З урахуванням потреб і умов, а також виходячи з положень цієї Угоди, компетентні органи держав Сторін, в межах своєї компетенції, можуть домовитися про інші напрямки співробітництва.

3. Обмін інформацією здійснюється в межах, необхідних для боротьби зі злочинністю та тероризмом, з метою уникнення в кожному конкретному випадку серйозної загрози суспільній безпеці.

1. Запити про надання зазначеного в цій Угоді сприяння подаються через компетентні органи держав Сторін.

2. Усі запити відповідно до цієї Угоди направляються в письмовій формі. У невідкладних випадках компетентні органи держав Сторін можуть передати запити в усній формі, однак їх необхідно негайно підтвердити в письмовій формі.

3. У запиті про надання сприяння вказується:

3.1. Назва компетентного органу, що запитує.

3.2. Назва компетентного органу, до якого направляється запит.

3.3. Коротке викладення змісту запиту та його обгрунтування.

3.4. Інша інформація, необхідна для виконання запиту.

4. Компетентний орган держави Сторони, до якого надійшов запит, може зробити запит щодо додаткової інформації або документів, якщо вважає, що інформація, яка міститься в запиті, є недостатньою для виконання запиту.

5. Виконання запиту здійснюється в можливо короткий термін.

6. Компетентні органи держав Сторін можуть направляти один одному інформацію з власної ініціативи за наявності підстави вважати, що дана інформація може бути важливою для іншої Сторони, зазначивши причини пересилання й призначення інформації.

7. У випадку направлення запиту про надання сприяння компетентні органи Сторони, що надсилає запит, можуть встановлювати умови застосування, зміни чи знищення інформації, яка міститься в запиті.

8. У випадку виконання запиту про надання сприяння, чи надання інформації за власною ініціативою компетентні органи держави Сторони, яка надає інформацію, можуть встановлювати умови застосування, зміни чи знищення інформації, яка надається, включаючи також можливі загальні або конкретні обмеження на її застосування.

9. Компетентний орган держави однієї із Сторін може передати отриману від компетентного органу держави іншої Сторони інформацію іншим компетентним органам держави своєї Сторони з дотриманням установлених цією статтею умов та за згодою Сторони, що передала відомості.