Дата підписання: 20.01.1994

Дата набуття чинності: 20.01.1994

Наближається кінець XX століття. Людство готується вступити в нову епоху розвитку. Історія прискорила свій перебіг, зробивши людство учасником і свідком глобальних за своїми наслідками змін у світовій структурі. Світ став більш відкритим і взаємозалежним. Пішла в небуття епоха великого протистояння двох систем і військово-політичних блоків. У світову родину націй влилися на рівноправних принципах багато народів, що створили нові незалежні держави.

Водночас, позитивні зміни на європейському й азіатському континентах супроводжуються появою нових викликів і небезпек. Серед них: загострення міжетнічних конфліктів, створення зон з "вакуумом безпеки", спроби дестабілізації нових незалежних держав ззовні і встановлення "сфер впливу".

Усе це вимагає прийняття екстрених адекватних заходів і рішень. Дотримуючись принципу неподільності міжнародного світу і міжнародної безпеки, Україна і Казахстан вважають, що загроза національній безпеці будь-якої держави є загрозою загальної безпеки і миру в усьому світі. У світовій політиці повинні стати аксіомою принципи "безпека для себе - через безпеку для всіх", "стабільність усередині країни - внесок у глобальну стабільність".

Існуюча стурбованість в сфері безпеки цілого ряду держав може бути знята лише на шляху створення міжрегіональної універсальної системи безпеки "від Ванкувера до Владивостока", що включає всі держави без винятку. Важливу роль у цьому процесі відіграють такі міжнародні організації й інституції, як ООН, НБСЄ, НАТО, Рада Північноатлантичного співробітництва та інші.

Великий позитивний потенціал має схвалена главами держав НАТО ідея "Партнерство заради миру". Її реалізація дозволить розширити рамки стабільності, миру і довіри між державами.

Найзначнішою подією останнього десятиліття стало утворення нових незалежних держав на території колишнього СРСР. Прагнучи побудувати між собою нові цивілізовані відносини, засновані на суверенній рівності, рівноправності, добросусідстві, невтручанні у внутрішні справи і взаємній повазі, наші держави, що пройшли разом довгий, тернистий історичний шлях, вирішили створити Співдружність, щоб допомогти один одному в подоланні важких наслідків тоталітарної епохи і зберегти добрі і взаємовигідні зв'язки, котрі реально сприяють зміцненню дружби між нашими народами.

Співдружність Незалежних Держав існує вже понад два роки. Її розвиток проходить складно і суперечливо, часто супроводжується нестабільністю і кризами, що інколи переходять у гострі конфліктні ситуації. Однак основним підсумком дворічного існування СНД можна з повною відповідальністю назвати те, що було відвернено глобальні катаклізми, прогнозовані деякими політиками, і потрясіння на території колишнього СРСР, прискорено процес входження у світове співтовариство нових держав і закладено основи зміцнення головного і неоціненного надбання, набутого нашими народами, - незалежності, права самим розпоряджатися своєю долею.