Відповідно до положень Статті 1 Угоди про співробітництво між Урядом України та Урядом Турецької Республіки в боротьбі зі злочинністю, підписаної в Анкарі 15 квітня 1994 року, Уряд України та Уряд Турецької Республіки, далі - "Сторони";

будучи глибоко занепокоєними тим фактом, що торгівля людьми як один з видів транснаціональної організованої злочинності набуває поширення в світі і в нашому регіоні та приносить величезні прибутки організованим злочинним угрупованням, а також пов'язана з незаконним обігом наркотиків, зброї і незаконним перевезенням мігрантів;

усвідомлюючи, що торгівля людьми може бути подолана шляхом своєчасного та ефективного міжнародного співробітництва;

підкреслюючи необхідність надання юридичної, гуманітарної, психологічної і медичної допомоги потерпілим від торгівлі людьми, сприяння їхньому поверненню до своїх країн, забезпечення їх соціальної реінтеграції і формування громадської свідомості;

визнаючи важливість зусиль з припинення торгівлі людьми шляхом викриття кримінальних мереж і здійсненная необхідних заходів щодо встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності;

наголошуючи на необхідності зміцнювати співробітництво та координацію зусиль між Україною і Турецькою Республікою у боротьбі з торгівлею людьми;

висловлюючи взаємне бажання до здійснення в рамках їх внутрішнього законодавства спільних зусиль і заходів у цій сфері в максимально можливих межах і з максимальною ефективністю;

домовилися про таке:

Сторони будуть співробітничати з метою:

1. Створення внутрішньої правової інфраструктури, необхідної для боротьби з торгівлею людьми, а також здійснення у цій сфері інших необхідних адміністративних та інституційних заходів;

2. Підтримки потерпілих від торгівлі людьми шляхом створення Сторонами умов для надання їм допомоги у гуманітарній, психологічній та медичній сферах;

3. Сприяння залученню потерпілих до надання свідчень в рамках внутрішніх правових систем Сторін з метою притягнення винних до відповідальності і захисту потерпілих;

4. Формування усвідомлення громадськістю та відповідними установами необхідності подолання торгівлі людьми;

5. Формування у своїх країнах відповідного усвідомлення серед осіб, які подорожують за кордон і можуть стати потерпілими від торгівлі людьми;

6. Визначення в державах Сторін контактних органів (пунктів) для накопичення інформації про потерпілих від торгівлі людьми, координації зусиль щодо попередження та подолання торгівлі людьми, обміну накопиченою інформацією з іншою Стороною. Для підвищення ефективності співробітництва Сторони обміняються інформацією щодо засобів комунікації відповідних служб;

7. Підготовки працівників правоохоронних органів для боротьби з торгівлею людьми, організації спільних програм підготовки, обміну експертами, підвищення рівня можливостей співробітництва;

8. Здійснення співробітництва між науковими та навчальними установами, обміну експертами обох країн з метою обміну досвідом та знаннями.

Сторони спрямовуватимуть зусилля компетентних правоохоронних органів своїх держав на реалізацію положень цього Додаткового протоколу, зокрема шляхом: