Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Казахстан, далі - Сторони,

виходячи з прагнення забезпечити захист секретної інформації, обмін якою здійснюється в ході політичного, військового, економічного, науково-технічного або іншого співробітництва між Україною і Республікою Казахстан, а також створеної в процесі такого співробітництва Сторін,

з огляду на взаємні інтереси Сторін забезпечити захист секретної інформації відповідно до національних законодавств України і Республіки Казахстан,

з огляду на взаємну заінтересованість у реалізації Угоди про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 року,

погодилися про таке:

Для цілей цієї Угоди терміни, що використовуються в цій Угоді, означають таке:

"секретна інформація" - відомості, які становлять державну таємницю, виражені в будь-якій формі, що захищаються відповідно до законодавств держав Сторін, передані в порядку, встановленому кожною із Сторін і цією Угодою, а також створені в процесі співробітництва Сторін, несанкціоноване поширення яких може завдати шкоди безпеці й інтересам України і Республіки Казахстан;

"носії секретної інформації" - матеріальні об'єкти, у тому числі фізичні поля, на/в яких секретна інформація, що захищається, відображена у вигляді символів, образів, сигналів, технічних рішень і процесів;

"ступінь секретності" - категорія, що характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї і рівень її захисту державами Сторін, на підставі якої проставляється гриф секретності;

"гриф секретності" - реквізит носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації, який проставляється на носії секретної інформації або вказується в супровідній документації до нього, що свідчить про ступінь секретності відомостей, які містяться в носії секретної інформації;

"договір" - договір, угода або контракт, що укладається між організаціями держав Сторін, у рамках якого утворюється або передається секретна інформація;

"допуск до секретної інформації" - процедура оформлення права фізичних осіб на доступ до секретної інформації, а організацій - на проведення робіт із використанням такої інформації;

"доступ до секретної інформації" - надання дозволу фізичній або юридичній особі на ознайомлення із секретною інформацією;

"організація" - державний орган або інша юридична особа, що уповноважені Сторонами одержувати, зберігати, передавати, захищати, використовувати передану або створену в процесі співробітництва Сторін секретну інформацію;

"уповноважений орган" - державний орган, відповідальний за координацію діяльності по реалізації цієї Угоди при здійсненні міждержавного співробітництва.

Відповідно до законодавств держав Сторін ступені секретності порівнюються таким чином:

1. Сторони відповідно до національних законодавств своїх держав зобов'язуються:

захищати секретну інформацію, передану або створену в процесі співробітництва Сторін;

не змінювати гриф секретності, наданий організацією держави Сторони, що здійснила передачу, без письмової її згоди;

у поводженні з отриманою секретною інформацією вживати такі ж заходи захисту, що використовуються по відношенню до власної секретної інформації, ступені секретності якої порівняні відповідно до статті 2 цієї Угоди;

користуватися секретною інформацією, отриманою від організації держави іншої Сторони, винятково в передбачених при її передачі цілях;

не надавати третій стороні доступ до секретної інформації без попередньої письмової згоди Сторони, що її передала.

2. Доступ до секретної інформації дозволяється тільки особам, яким ознайомлення з даною інформацією необхідне для виконання службових обов'язків з метою, передбаченою при її передачі або її спільному створенні.

3. Доступ до секретної інформації надається лише особам, які мають відповідний допуск до секретної інформації.

4. У разі потреби, додаткові вимоги щодо захисту секретної інформації включаються в договори на визначений вид діяльності, у яких викладаються зобов'язання щодо поводження з секретною інформацією і заходи щодо її захисту.

1. У разі наміру організації держави однієї Сторони передати секретну інформацію організації держави іншої Сторони, вона попередньо запитує в уповноваженого органу держави своєї Сторони письмове підтвердження про те, що організація, яка отримує секретну інформацію, має відповідний допуск.

Уповноважений орган держави однієї Сторони запитує в уповноваженого органу держави іншої Сторони письмове підтвердження наявності в організації держави іншої Сторони відповідного допуску, а також необхідних можливостей для забезпечення належного захисту секретної інформації.

2. Рішення про передачу конкретної секретної інформації приймається Сторонами в кожному окремому випадку відповідно до національного законодавства держав Сторін.

3. Передача секретної інформації з однієї держави в іншу здійснюється дипломатичними каналами, каналами документального шифрованого зв'язку, фельд'єгерською службою або військово-кур'єрською службою відповідно до діючих між державами Сторін міжнародних договорів. Відповідна організація через уповноважений орган своєї держави підтверджує одержання секретної інформації.

4. Для передачі великогабаритних носіїв секретної інформації уповноважені органи у кожному окремому випадку встановлюють засоби перевезення, маршрут і форму супроводу.

Організації держав Сторін обмінюються відповідною інформацією про кожний окремий випадок таких перевезень.

1. Організація, відповідальна за одержання переданої секретної інформації, додатково позначає носії секретної інформації грифами секретності, порівняними відповідно до статті 2 цієї Угоди.

Необхідність позначення грифами секретності також поширюється на носії секретної інформації, створеної в процесі співробітництва Сторін, у результаті перекладу, тиражування або розмноження.

Секретна інформація, створена на основі переданої секретної інформації, повинна мати ступінь секретності не нижче ступеня секретності переданої секретної інформації.