Україна та Арабська Республіка Єгипет, далі - Договірні Держави,

керуючись спільним прагненням удосконалити ефективність співробітництва обох країн у розслідуванні, переслідуванні й попередженні злочинів шляхом надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах,

домовилися про таке:

1. Відповідно до цього Договору Договірні Держави надаватимуть одна одній найширші можливі заходи взаємної правової допомоги у розслідуванні чи судовому розгляді справ про злочини, які на час подання запиту про надання правової допомоги підпадають під юрисдикцію запитуючої Держави.

2. Взаємна допомога, яка надається відповідно до цього Договору, може включати:

a) отримання свідчень і доказів;

b) створення можливості для отримання свідчень чи допомоги розслідуванню від осіб, що утримуються під вартою, або інших осіб;

c) вручення судових документів;

d) обшук і виїмка;

e) передача оригіналів або засвідчених копій відповідних документів і протоколів, включаючи банківські, фінансові, корпоративні документи чи ділові записи, у порядку, визначеному положеннями законодавства запитуваної Держави;

f) заходи для встановлення місцезнаходження, арешту чи конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом;

g) встановлення місцезнаходження та ідентифікація осіб і предметів;

h) надання іншої правової допомоги, що відповідає меті цього Договору і не суперечить законодавству запитуваної Держави.

3. Для цілей цього Договору:

a) "доходи, одержані злочинним шляхом", означає будь-яку власність, яка безпосередньо чи опосередковано одержана чи реалізована будь-якою особою внаслідок будь-якого злочину чи злочинів, або вартість будь-якої такої власності; та

b) "власність" включає власність будь-якого виду, матеріальну власність чи власність, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно і юридичні документи або документи, які підтверджують право на таку власність чи процент від неї.

4. Цей Договір не поширюється на:

a) арешт або затримання будь-якої особи з метою видачі такої особи;

b) виконання в запитуваній Державі судових рішень, винесених у кримінальних справах у запитуючій Державі, крім випадків, коли це дозволено законодавством запитуваної Держави;

c) передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання;

d) передачу провадження у кримінальних справах.

1. Запити про надання правової допомоги задовольняються відповідно до законодавства запитуваної Держави та без зволікань. Запитувана Держава виконує запит у спосіб, визначений запитуючою Державою, в тій мірі, в якій це не суперечить її законодавству.

2. Запитувана Держава на прохання повідомляє запитуючу Державу про дату і місце виконання запиту про надання правової допомоги.

Якщо Договірними Державами не узгоджене інше, цей Договір не впливає на зобов'язання, які існують між ними відповідно до інших міжнародних договорів чи домовленостей або які виникли іншим чином.

1. У наданні правової допомоги може бути відмовлено, якщо:

a) на думку запитуваної Держави, виконання запиту може зашкодити її суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим її суттєвим інтересам;

b) злочин розглядається запитуваною Державою як такий, що має політичний характер;

c) існують вагомі підстави вважати, що запит про надання правової допомоги направлений з метою переслідування особи за ознаками її раси, статі, релігії, національності, етнічного походження, або становище цієї особи може бути погіршене з будь-якої з таких причин;

d) запит стосується злочину, який є предметом розслідування або переслідування в запитуваній Державі або переслідування якого в запитуючій Державі було б несумісним із законодавством запитуваної Держави щодо повторного притягнення до кримінальної відповідальності за один і той самий злочин;

e) надання запитуваної допомоги потребує вжиття запитуваною Державою заходів примусу, які були б несумісними з її законодавством, якби такі злочини були предметом розслідування або судового розгляду в межах її власної юрисдикції;

f) діяння є злочином за військовим правом, але не є також злочином за загальним кримінальним правом.

2. У наданні правової допомоги не може бути відмовлено виключно з причини необхідності збереження таємниці банку та подібних фінансових установ, якщо інше не передбачено положеннями національного законодавства.

3. Запитувана Держава може відстрочити виконання запиту, якщо його негайне виконання перешкодило б розслідуванню або переслідуванню, яке триває в запитуваній Державі.

4. Перш ніж відмовити в запиті або відстрочити його виконання запитувана Держава повинна розглянути можливість надання правової допомоги на певних умовах, які вона вважає необхідними. Якщо запитуюча Держава погоджується на правову допомогу на певних умовах, вона повинна їх дотримуватися.

5. Причини відмови у наданні правової допомоги або її відстрочки повинні бути зазначені.

1. Запитувана Держава, відповідно до свого законодавства та на запит запитуючої Держави, отримує свідчення осіб або одержує від них речові докази для передачі запитуючій Державі.

2. Якщо запитуюча Держава бажає, щоб особа давала свідчення під присягою, вона ясно зазначає це у своєму запиті, і запитувана Держава виконує запит, якщо таке передбачено її законодавством.

3. На запит запитуючої Держави сторони відповідного судового процесу в запитуючій Державі, їхні законні представники і представники запитуючої Держави, з дотриманням законодавства та процесуальних вимог запитуваної Держави, можуть бути присутніми під час виконання процесуальних дій.

1. За запитом запитуючої Держави і якщо запитувана Держава погоджується та її законодавство це дозволяє, особа, яка утримується під вартою чи відбуває покарання у запитуваній Державі, за умови згоди такої особи, може бути тимчасово передана запитуючій Державі для дачі свідчень або надання допомоги розслідуванню.

2. Якщо передана особа повинна утримуватися під вартою відповідно до законодавства запитуваної Держави, запитуюча Держава повинна утримувати таку особу під вартою та повернути зазначену особу під вартою до запитуваної Держави після закінчення справи, у зв'язку з якою особа передавалася, або раніше, з моменту, коли присутність цієї особи більше не потрібна.

3. У тому разі, коли запитувана Держава інформує запитуючу Державу про те, що більше немає потреби в триманні під вартою переданої особи, така особа повинна бути звільнена з-під варти і до неї застосовуються положення статті 7 цього Договору.

4. У передачі особи, яка утримується під вартою, може бути відмовлено, якщо присутність цієї особи необхідна у зв'язку з розглядом кримінальної справи, що триває на території запитуваної Держави.

1. Запитуюча Держава може звернутися до запитуваної Держави із запитом про виклик особи:

a) для явки з метою участі в судовому розгляді кримінальної справи у запитуючій Державі, якщо ця особа не є обвинувачуваною особою; або

b) для надання допомоги в розслідуванні кримінальної справи у запитуючій Державі.

2. Запитувана Держава передає особі виклик з'явитися з метою участі у процесі як свідок або експерт або надати допомогу в розслідуванні. У разі потреби запитувана Держава може переконатися, що вжиті достатні заходи для забезпечення безпеки такої особи.

3. У запиті або виклику зазначаються приблизний розмір і види виплат, що можуть бути здійснені запитуючою Державою.

4. На прохання запитувана Держава може виплатити особі аванс на покриття дорожніх витрат і витрат на проживання, який повинен бути повернутий запитуючою Державою.

1. З дотриманням пункту 2 цієї статті, якщо особа перебуває у запитуючій Державі відповідно до запиту, направленого згідно зі статтею 6 або 7 цього Договору:

a) така особа не може бути затримана, притягнута до відповідальності, бути покарана або її особиста свобода не може бути іншим чином обмежена в запитуючій Державі у зв'язку з діями чи бездіяльністю або із засудженням, що передували від'їзду цієї особи з території запитуваної Держави;

b) така особа, без її згоди та без згоди запитуваної Держави відповідно до статті 6 цього Договору, не може бути примушена давати свідчення у будь-якому іншому судовому розгляді чи надавати допомогу в будь-якому іншому розслідуванні, крім того судового розгляду або розслідування, якого стосується запит.

2. Пункт 1 цієї статті не застосовується, якщо особа, маючи можливість залишити запитуючу Державу, не зробила цього протягом 15 календарних днів або будь-якого більш тривалого строку, погодженого Державами, після того як цю особу було офіційно повідомлено, що її присутність більше не потрібна, або, залишивши, добровільно повернулась.

3. Щодо особи, яка не з'явилася в запитуючу Державу, не можуть застосовуватися будь-які санкції або примусові заходи у запитуваній або запитуючій Державі.

1. Особа, яка має давати свідчення у запитуваній або запитуючій Державі, може відмовитися від дачі свідчення, якщо:

a) законодавство запитуваної Держави вимагає або дозволяє такій особі відмовитися від дачі свідчень у подібних обставинах при розгляді справи у запитуваній Державі; або

b) законодавство запитуючої Держави вимагає або дозволяє такій особі відмовитися від дачі свідчень у подібних обставинах при розгляді справи у запитуючій Державі.