Союз Радянських Соціалістичних Республік і Сомалійська Демократична Республіка

в інтересах подальшого розвитку співробітництва і зміцнення існуючих відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські зв'язки між ними,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;

3) "консульська службова особа" означає кожну особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій;

4) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки, а також особу, що виконує обов'язки по обслуговуванню консульства;

5) "судно" стосовно репрезентованої держави означає будь-яку плавучу споруду, що призначається для пересування по воді і плаває під прапором цієї держави.

1. Консульство може бути засновано в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і межі його консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом про згоду держави перебування на таке призначення.

2. Після того, як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк і безплатно екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

Репрезентована держава завчасно повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, що її призначено в консульство не як главу консульства.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру чи інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Коли репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитись визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм за їх дипломатичним статусом.

Репрезентована держава може в державі перебування набувати у власність або орендувати в усякій формі, яка встановлюється державою перебування, земельні ділянки, будинки або частини будинків для розміщення консульства і житлових приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі у набутті земельних ділянок, будинків або частин будинків для зазначених вище цілей.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, в якому міститься консульство.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави або його консульський прапор.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування (автомобілях, катерах) відповідний прапор репрезентованої держави при виконанні ним службових обов'язків.

1. Будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульства, або на земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. а) Консульство має право зноситися зі своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами за опечатаними валізами (мішки, сумки й ін.)

б) При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, що мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку держави перебування.

3. Особам, зайнятим перевезенням консульських валіз, державою перебування надаються ті ж права, привілеї та імунітети, що й дипломатичним кур'єрам репрезентованої держави.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, недоторканні. Вони не підлягають арештові або затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, користується імунітетом від юрисдикції держави перебування, з винятками, передбаченими в підпунктах "a", "b" і "c" пункту 1 та в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

2. Члени сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування і проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи або співробітники консульства.

3. Репрезентована держава може відмовитись від імунітету консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей. Відмовлення у всіх випадках має бути певно вираженим в письмовій формі.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

4. Однак положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються щодо цивільного позову третьої сторони за шкоду, заподіяну нещасним випадком у державі перебування, спричиненим дорожним транспортним засобом, судном або літаком.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.

2. Співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може на просьбу дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати свідчення про обставини, які стосуються службової діяльності. Вжиття заходів з метою примусити співробітника консульства давати свідчення або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмови давати свідчення або нез'явлення в суд не допускаються.

3. У разі згоди співробітника консульства дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це є припустимим і можливим, усні або письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідного співробітника консульства.

4. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 2 цієї статті, може відмовитись давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

5. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення пунктів 1, 2, 4 і 5 цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті і поширюються також на робітників консульства і членів сімей консульських службових осіб та співробітників, які проживають разом з ними, при умові, що в кожному разі заінтересована особа не є громадянином держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, які використовуються виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, що діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, якщо репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б зобов'язана на законній підставі.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, звільняються в державі перебування від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, оскільки вони не є громадянами держави перебування, звільняються в державі перебування від усіх податків та інших зборів усякого виду: державних, районних, місцевих. Зазначені особи звільняються також від податків і зборів на рухоме майно, що їм належить.

1. Всі предмети, включаючи транспортні засоби, що ввозяться для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.