Україна і Республіка Узбекистан, які надалі іменуються Високі Договірні Сторони,

підтверджуючи право народів розпоряджатися своєю долею,

виходячи з Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року та Декларації про суверенітет, прийнятої на другій сесії Верховної Ради Узбецької РСР 20 червня 1990 року, Закону Республіки Узбекистан "Про основи державної незалежності Республіки Узбекистан" від 31 серпня 1991 року,

прагнучи побудувати демократичні правові держави України і Узбекистану та увійти у світове співтовариство як повноправні суб'єкти міжнародного права,

маючи намір розвивати свої міждержавні відносини на основі принципів суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили або економічних методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами, а також інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,

вважаючи, що подальший розвиток і зміцнення традиційних відносин дружби, добросусідства та взаємовигідного співробітництва між ними відповідають корінним національним інтересам народів обох держав і служать справі миру та безпеки,

керуючись прагненням зміцнювати договірно-правові основи взаємовідносин суверенних держав,

підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй, Гельсінкського Заключного акта, Паризької хартії для нової Європи та інших основоположних документів щодо безпеки і співробітництва в Європі та Азії,

зобов'язуючись додержувати загальновизнаних міжнародних норм про права людини,

домовились про таке:

Високі Договірні Сторони визнають одна одну суверенними державами і зобов'язуються утримуватись від дій, що можуть завдати шкоди державному суверенітету іншої Сторони.

Високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їх національності, віросповідання або інших відмінностей рівні права і свободи.

Сторони гарантують усім громадянам СРСР, які проживають на територіях України і Республіки Узбекистан, право набути громадянство тієї Сторони, на території якої вони проживають, відповідно до її законодавства про громадянство.

Питання набуття громадянства однієї із Сторін особами, які проживають на території іншої Сторони, будуть урегульовані відповідними угодами з урахуванням законодавства Сторін про громадянство.

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам іншої Сторони, які проживають на її території, незалежно від їх національної належності, віросповідання або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини.

Кожна із Сторін захищає права своїх громадян, які проживають на території іншої Сторони, подає їм всебічну допомогу і підтримку відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.

Високі Договірні Сторони сприяють вираженню, збереженню і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншостей, які проживають на їх територіях.

Україна і Республіка Узбекистан проявляють турботу про задоволення мовних та інших національно-культурних і духовних потреб відповідно українців, які проживають в Узбекистані, та узбеків, які проживають в Україні. Сторони в рамках чинних законів співробітничатимуть у задоволенні цих потреб.

Сторони вважають за необхідне провести консультації та переговори про укладення міжурядової угоди з проблеми повернення кримських татар, які проживають в Узбекистані, на історичну батьківщину - Крим.

Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, екології, науки, техніки, торгівлі, в гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно й неухильно дотримуватимуть взаємних зобов'язань.

Сторони вважають за необхідне укласти відповідні угоди про співробітництво.

Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність України і Республіки Узбекистан в нині існуючих кордонах.

Високі Договірні Сторони, прагнучи до подальшого зміцнення міжнародного миру, визнають необхідність співробітництва обох держав у галузі оборони і забезпечення безпеки на основі Декларацій про суверенітет Сторін та відповідно до Статуту ООН.

Високі Договірні Сторони визнають, що до сфери їх спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Сторін, належать питання:

- забезпечення і захисту прав людини;

- взаємодії у зовнішній політиці та зовнішньоекономічній діяльності;

- співробітництва у формуванні і розвитку спільного економічного простору, євразійського ринку, в галузі митної політики;