Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Швеції в інтересах співробітництва у зміцненні дружніх відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські відносини між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Швецією,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції розуміється:

1. Під терміном "консульство" - генеральне консульство, консульство, віце-консульство.

2. Під терміном "консульська службова особа" - всяка особа, включаючи главу консульства (генеральний консул, консул або віце-консул), котрій доручено виконання консульських функцій і котру було призначено чи про котру було повідомлено як про таку відповідно до статей 3 або 4; до визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі.

3. Під терміном "співробітник консульства" - всяка особа, зайнята виконанням адміністративних чи технічних функцій або функцій по обслуговуванню консульства і про котру як таку повідомлено відповідно до статті 6.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства та межі його консульського округу визначаються за угодою між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава запитає дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

2. Після того як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначається повне ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру чи інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру чи інший дозвіл.

1. Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, призначеної в консульство не як глава консульства.

2. Держава перебування видає консульській службовій особі відповідний документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції в державі перебування.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Репрезентована держава зарані доводить до відома Міністерства закордонних справ держави перебування повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду співробітника консульства, призначеного в консульство.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру чи інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо він вже приступив до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися тими правами, привілеями та імунітетами, які передбачаються щодо неї цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства тимчасово вакантна, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попереду доводяться до відома Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3.

3. За винятком положень, передбачених у пункті 3 статті 35, призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва держави в консульство згідно з пунктом 1 цієї статті не порушує привілеїв та імунітетів, які надано йому в силу його дипломатичного статусу.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, імена і прізвища яких доведені до відома Міністерства закордонних справ держави перебування, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. За винятком положень, передбачених у пункті 3 статті 35, здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не порушує привілеїв та імунітетів, які надано їм в силу їх дипломатичного статусу.

1. Держава перебування повинна або подати сприяння репрезентованій державі в придбанні на своїй території, за своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульства, або подати допомогу репрезентованій державі в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Вона повинна також, в разі необхідності, подавати допомогу репрезентованій державі в одержанні підходящих житлових приміщень для консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

1. На будинку, де розташоване консульство, можуть бути укріплені щит з гербом репрезентованої держави або консульський щит і найменування консульства.

2. Прапор репрезентованої держави може вивішуватись на консульстві, на резиденції глави консульства. Прапор може також вивішуватись на транспортних засобах пересування (автомобілях, катерах), використовуваних главою консульства при виконанні службових обов'язків.

1. Земельна ділянка, будівлі або частини будівель, використовувані виключно для цілей консульства, є недоторканними. Поліція та інші власті держави перебування не можуть вступати на зазначені земельну ділянку, в будівлі або частини будівель без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлового приміщення глави консульства.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. a) Консульство має право зноситися з своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави в державі перебування. З цією метою консульство може користуватись всіма звичайними засобами зв'язку, шифрами, дипломатичними кур'єрами та опечатаними валізами;

b) при користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, згадані в пункті 1 цієї статті, при умові, що вони мають видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їх офіціальний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватись у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, які не є громадянами держави перебування, не підлягають юрисдикції ні судових, ні адміністративних властей держави перебування за дії, чинені ними при виконанні службових функцій.

2. a) Репрезентована держава може відмовитись від імунітету від юрисдикції консульських службових осіб чи співробітників консульства, і таке відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим;

b) відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується спеціальне відмовлення.

1. Консульська службова особа не підлягає на території держави перебування ні арештові, ні позбавленню волі в будь-якій іншій формі до чи протягом судового процесу відносно дій, вчинених нею не при виконанні службових обов'язків, якщо вона не обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який тягне відповідно до законодавства держави перебування позбавлення волі строком не менше п'яти років.

Виняток із цього положення можливий при просьбі репрезентованої держави або за її згодою.

2. Члени сім'ї консульської службової особи, якщо вони не є громадянами країни перебування і проживають разом з нею, користуються особистою недоторканністю, як і консульська службова особа.

1. Консульська службова особа в інтересах правосуддя, на просьбу суду, може дати свідчення. При цьому, однак, вона може відмовитись давати показання відносно того, що знаходиться в рамках її службової діяльності, а також давати показання як експерт по законодавству репрезентованої держави. Вжиття якихось заходів з метою примусити консульську службову особу давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення її до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускаються.

2. В разі згоди консульської службової особи дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод у роботі консульської службової особи. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі консульської службової особи.

3. Співробітник консульства може відмовитись давати свідчення відносно того, що стосується службової діяльності.

4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування, даючи свідчення, може замість присяги дати запевнення.

5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються і до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульської службової особи та співробітників консульства, проживаючих разом з ними, при умові, що вони не є громадянами держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їхніх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування, відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на земельну ділянку, будівлі або частини будівель, котрі є власністю репрезентованої держави або орендуються нею і використовуються виключно:

a) для цілей консульства або житлового приміщення глави консульства;

b) для житлових приміщень інших консульських службових осіб, крім глави консульства, і співробітників консульства в такому ж обсягу, в якому таке звільнення надається або може бути надано державою перебування третій державі, - на основі взаємності.

2. Положення пункту 1 цієї статті не відносяться до плати за конкретні види обслуговування.

3. Звільнення від податків, яке передбачається в пункті 1 цієї статті, не поширюється на такі податки і збори, якими відповідно до законодавства держави перебування оподатковуються особи, що укладають угоду з репрезентованою державою або особою, котра діє від її імені.

Держава перебування не оподатковує і не справляє ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для цілей консульства, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава була б повинна на законній підставі.

Консульським службовим особам, співробітникам консульства і проживаючим разом з ними членам їхніх сімей, які не є громадянами держави перебування або постійно не проживають у державі перебування і які не займаються приватною діяльністю з метою здобуття прибутку в цій державі, надається таке ж звільнення від податків чи інших подібних зборів, яке надається відповідному персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

В разі смерті консульської службової особи чи співробітника консульства або члена його сім'ї, проживаючого разом з ним, рухоме майно, що залишилося в державі перебування після його смерті, звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, якщо померлий не був громадянином держави перебування і якщо зазначене майно знаходиться в державі перебування виключно у зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з ввозом або з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.