Союз Радянських Соціалістичних Республік і Народна Демократична Республіка Йємен,

керовані бажанням дальшого розвитку існуючих дружніх відносин і співробітництва між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські зв'язки між ними,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою згодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;

3) "глава консульства" означає особу, якій доручено керувати консульством;

4) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

5) "співробітник консульства" означає всяку особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки чи обов'язки по обслуговуванню консульства;

6) "консульські приміщення" означає будинки, частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, підсобні приміщення, а також земельні ділянки, які обслуговують ці будинки, частини будинків і підсобні приміщення, що використовуються виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

7) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

8) "судно репрезентованої держави" означає будь-яке судно, що плаває під прапором цієї держави;

9) "громадянин репрезентованої держави" в залежності від контексту означає також юридичну особу.

1. Консульство може бути засновано в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства і межі його консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа дістане згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Репрезентована держава через своє дипломатичне представництво направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначається повне ім'я і прізвище глави консульства, його ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк і безплатно екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання нею своїх функцій.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

1. Репрезентована держава повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування:

а) повне ім'я, прізвище і посаду консульської службової особи, що її призначено не як главу консульства;

б) ім'я і прізвище співробітника консульства.

Держава перебування вважатиме, що вони приступили до виконання своїх обов'язків, після одержання таких відомостей Міністерством закордонних справ.

2. Компетентні власті держави перебування видають консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їх сімей, які проживають разом з ними, відповідні посвідчення.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл, виданий главі консульства, взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Коли репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи попередньо повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства і користуватися тими ж привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства відповідно до положень цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано за їх дипломатичним статусом.

1. Репрезентована держава може відповідно до умов і в формі, передбаченій законодавством держави перебування, набувати у власність, володіння або користування земельні ділянки, будинки, частини будинків і підсобні приміщення, споруджувати і реконструювати будинки та впорядковувати земельні ділянки, необхідні для розміщення консульських приміщень і житлових приміщень консульських службових осіб та співробітників консульства. Держава перебування в разі необхідності подає в цьому відповідну допомогу репрезентованій державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють репрезентовану державу від необхідності дотримувати законів і правил по будівництву і міському плануванню, застосовуваних у районі, де знаходяться відповідні земельні ділянки, будинки, частини будинків і підсобні приміщення.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульських приміщень і житлових приміщень консульських службових осіб.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави і назвою консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування може бути укріплено на зовнішньому боці будинку, в якому міститься консульство.

2. На будинку консульства, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх засобах пересування.

1. Консульські приміщення є недоторканними. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, які є громадянами репрезентованої держави.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами та валізами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

Консульство може установлювати і експлуатувати радіопередавач і телекс тільки за згодою держави перебування.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, і консульські валізи, що мають видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не можуть бути затримані властями держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Цього командира забезпечують офіційним документом із визначенням кількості місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака, а також передати йому таку валізу.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються особистою недоторканністю. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Ці положення не поширюються на осіб, які є громадянами держави перебування, а також осіб, що постійно проживають у ній.

2. Держава перебування повинна ставитися до консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними, з належною повагою і вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу і гідність.

1. Консульські службові особи, співробітники консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування, крім цивільних позовів:

а) таких, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, коли тільки вони не володіють ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

б) щодо успадкування, коли вони виступають виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватні особи, а не від імені репрезентованої держави;

в) таких, що стосуються професійної або комерційної діяльності здійснюваної ними в державі перебування за межами своїх офіційних функцій;

г) таких, що випливають з договору, укладеного ними, за яким вони прямо чи посередньо не взяли на себе зобов'язання як представник репрезентованої держави;

д) третьої сторони за шкоду, заподіяну в державі перебування нещасним випадком, спричиненим транспортним засобом.

2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо осіб, згаданих у пункті 1 цієї статті, за винятком випадків, передбачених у підпунктах "а", "б", "в", "г" і "д" цього пункту, і тільки при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності їх особи або їх житлових приміщень.

3. Імунітети, передбачені в цій статті, не поширюються на осіб, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній.

1. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб, співробітників консульства і членів їх сімей, які проживають разом з ними. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим у письмовій формі.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції у цивільних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для якого потребується окреме відмовлення.

2. Якщо консульські службові особи, співробітники консульства або члени їх сімей, які проживають разом з ними, пред'являють позов у справі, щодо якої вони користувалися б імунітетом відповідно до статті 16 цієї Конвенції, вони не мають права посилатися на імунітет від юрисдикції відносно будь-якого зустрічного позову, безпосередньо зв'язаного з основним позовом.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок перед судами або іншими компетентними властями перебування.

2. Співробітник консульства з'являється в суд, щоб дати свідчення, або може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

Однак в усіх випадках вжиття будь-яких примусових заходів до співробітника консульства є недопустимим.

3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування і не проживають у ній постійно, звільняються у державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Консульські службові особи, співробітники консульства і члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших таких вимог, ставлених до іноземців. Це положення не поширюється на осіб, що є громадянами держави перебування, а також осіб, що постійно проживають у ній.

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, коли це майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави чи будь-якої фізичної або юридичної особи, що діє від імені цієї держави, а також угоди або документи, які стосуються набуття зазначеного майна, звільняються від оподаткування чи справляння будь-яких податків або інших подібних зборів усякого виду.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування, в тому числі муніципального.

Репрезентована держава звільняється від податків або інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю цієї держави або перебуває у її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна.

1. Консульські службові особи і співробітники консульства звільняються від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, що накладаються або справляються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

2. Консульські службові особи і співробітники консульств, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються в державі перебування також від усіх податків і зборів, державних і місцевих, включаючи податки і збори на рухоме майно, що їм належить.

3. Передбачені в пункті 2 цієї статті звільнення не застосовуються щодо:

а) податків і зборів на особисте рухоме майно, яке знаходиться в державі перебування;

б) податків і зборів на спадщину і набуття майна в державі перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовуються звільнення згідно з статтею 25 цієї Конвенції;

в) податків і зборів на приватні доходи, одержувані від джерел у державі перебування;

г) податків і зборів на угоди та документи, що оформляють або стосуються угод, включаючи державне мито всіх видів, які накладаються або справляються в зв'язку з такими угодами, за винятком податків і зборів, від сплати котрих застосовується звільнення згідно з статтею 21 цієї Конвенції;

д) плати за конкретні види обслуговування.