Дата підписання: 31.05.91 р.

Дата ратифікації: 29.10.92 р.

Набуття чинності: 04.02.93 р.

Українська Радянська Соціалістична Республіка та Угорська Республіка,

які керуються бажанням співробітничати у зміцненні дружніх відносин і врегулювати консульські відносини між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою,

з метою доповнення та на розвиток положень Віденськоїконвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року вирішили укласти Консульську конвенцію і домовились про таке:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульська установа" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" означає територію, відведену консульській установі для виконання консульських функцій;

3) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості;

4) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконання як такій консульських функцій;

5) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки у консульській установі чи обов'язки по обслуговуванню консульської установи і про яку як таку повідомлено акредитуючою державою відповідно до статті 4 цієї Конвенції;

6) поняття "громадянин акредитуючої держави" відповідно охоплює і юридичних осіб;

7) "консульські приміщення" означає будівлі або частини будівель, включаючи резиденцію глави консульської установи, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

8) "консульські архіви" означає всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання і використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами, кодами, картотеками і будь-якими предметами обладнання, призначеними для забезпечення їх охорони і зберігання;

9) "судно" означає будь-яке судно, яке плаває під прапором акредитуючої держави;

10) "літак" означає будь-який літальний апарат з розпізнавальними знаками акредитуючої держави.

1. Консульська установа може бути відкрита в державі перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас та межі консульського округу визначаються за угодою між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Глави консульських установ призначаються акредитуючою державою і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування.

2. Акредитуюча держава направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи. В патенті вказуються ім'я та прізвище глави консульської установи, його громадянство, ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульської установи.

3. За поданням патенту про призначення глави консульської установи держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру.

4. Держава перебування до видачі екзекватури може дати главі консульської установи згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

5. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів для того, щоб глава консульської установи міг виконувати свої функції.

Акредитуюча держава повідомляє негайно, після прибуття, Міністерству закордонних справ держави перебування ім'я та прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської посадової особи, призначеної в консульську установу не як глава консульської установи, а також ім'я, прізвище та посаду консульських службовців.

Держава перебування видає кожній консульській посадовій особі відповідний документ, який підтверджує її право здійснювати консульські функції на території держави перебування.

1. Як правило, консульською посадовою особою має бути громадянин акредитуючої держави.

2. Консульські посадові особи не можуть призначатися з числа громадян держави перебування або громадян третьої держави інакше, як за певно висловленою згодою цієї держави, причому ця згода може бути в будь-який час анульована.

Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити акредитуючу державу про те, що екзекватура глави консульської установи взята назад або що консульська посадова особа чи консульський службовець є неприйнятними. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідно главу консульської установи, консульську посадову особу чи консульського службовця. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською посадовою особою або консульським службовцем.

Держава перебування забезпечує консульській посадовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська посадова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульського приміщення і житлових приміщень консульських посадових осіб.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції, якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово здійснюватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або главою консульської установи, або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. Поки він очолює консульську установу, на нього поширюються положення цієї Конвенції на тій же підставі, що і на главу відповідної консульської установи.

1. Держава перебування повинна або сприяти акредитуючій державі в придбанні на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або надавати допомогу останній в їх розміщенні іншим шляхом.

2. Вона повинна також, у разі потреби, надавати допомогу консульській установі в отриманні відповідних приміщень для її працівників.

1. Консульський щит з гербом акредитуючої держави, а також відповідна назва консульської установи на мові акредитуючої держави і на мові держави перебування можуть бути прикріплені на будівлі, в якій розміщена консульська установа.

2. На будівлі консульської установи, а також на резиденції глави консульської установи може вивішуватися прапор акредитуючої держави.

3. Глава консульської установи може також вивішувати на своїх засобах пересування прапор акредитуючої держави.

1. Будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для цілей консульської установи, а також земельна ділянка, яка обслуговує ці будівлі або частини будівель, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будівлі, частини будівель, які використовуються виключно для цілей консульської установи, або на земельну ділянку, яка обслуговує ці будівлі або частини будівель, без згоди на це глави консульської установи, глави дипломатичного представництва акредитуючої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Приміщення консульської установи, предмети їхньої обстановки і інше майно, що в них знаходиться, а також засоби пересування консульської установи користуються імунітетом від обшуків, реквізицій, арешту і виконавчих дій.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також до жилих приміщень консульських посадових осіб.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від місцезнаходження.

1. Держава перебування повинна забезпечувати і охороняти вільні зносини консульської установи для всіх офіційних цілей. При зносинах з урядом та іншими представництвами і консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходилися, консульська установа може користуватися всіма підходящими засобами, включаючи консульських кур'єрів і закодовані або шифровані депеші. Однак консульська установа може встановити і користуватися радіопередавачем тільки за згодою держави перебування.

2. Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканою. Під офіційною кореспонденцією розуміється вся кореспонденція, що відноситься до консульської установи та її функцій.

3. Консульська пошта не піддається ні розпечатуванню, ні затриманню.

4. Усі місця, що складають консульську пошту, повинні мати видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їхній характер, і вони можуть містити тільки консульські документи і предмети, призначені для офіційного використовування.

5. Консульський кур'єр, який повинен бути споряджений офіційним документом із зазначенням його статусу і числа місць, що складають консульську пошту, користується при виконанні своїх службових обов'язків захистом держави перебування. Він користується особистою недоторканістю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі.

6. Акредитуюча держава або консульська установа можуть призначити спеціальних консульських кур'єрів ad hoc. У таких випадках також застосовуються положення пункту 5 цієї статті за тим винятком, що згадані у ньому імунітети припиняються у момент доставки таким кур'єром за призначенням дорученої йому консульської пошти.

7. Консульська пошта може бути ввірена командирові літака, що направляється в аеропорт, прибуття до якого дозволено. Командир повинен бути споряджений офіційним документом із зазначенням числа місць, що складають пошту, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська установа може направити одного із своїх співробітників прийняти консульську пошту безпосередньо і безперешкодно від командира літака або передати її командирові літака.

Персона консульської посадової особи і консульського службовця при виконанні останнім службових обов'язків є недоторканною. З урахуванням цього положення вони не підлягають арешту або затриманню у будь-якій формі. Держава перебування зобов'язана ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх персону, свободу або гідність.

1. Консульська посадова особа користується імунітетами від юрисдикції держави перебування з вилученнями, передбаченими в підпунктах "a", "b", і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.

2. Консульський службовець користується привілеями і імунітетами, зазначеними у статтях 29 - 35 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року за тим винятком, що імунітет від кримінальної, цивільної і адміністративної юрисдикції держави перебування, вказаний у пункті 1 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, не поширюється на дії, вчинені ним не при виконанні своїх обов'язків.

3. Члени сімей консульських посадових осіб або консульських службовців, якщо вони проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканістю у тій же мірі, що і консульські посадові особи або консульські службовці.

4. Акредитуюча держава може відмовитися від імунітету консульської посадової особи та консульського службовця і членів їхніх сімей. Відмова повинна бути в усіх випадках певним чином висловлена у письмовій формі.

Відмова від імунітету від юрисдикції у цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету у відношенні виконання рішень, для чого необхідна особлива відмова.

5. Якщо консульська посадова особа, консульський службовець або член їх сім'ї, який проживає разом з ними, подає позов у справі, по котрій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції у відношенні будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.

1. Консульська посадова особа не повинна давати свідчення як свідок.

2. Консульський службовець не зобов'язаний давати свідчення як свідок з питань його службових обов'язків.

3. Давання свідчень консульською посадовою особою або консульським службовцем не спричиняє прийняття до них будь-яких примусових дій з боку держави перебування. Процедура давання свідчень не може створювати перешкоди у роботі консульської установи,

4. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських посадових осіб та консульських службовців, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Консульська посадова особа і консульський службовець звільняються в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання, та інших подібних вимог, що вживаються до іноземців.

1. Акредитуюча держава звільняється в державі перебування від обкладення та стягнення будь-яких податків або інших будь-яких подібних зборів на:

земельну ділянку, будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських посадових осіб та консульських службовців, якщо зазначене майно знаходиться у власності або орендується від імені акредитуючої держави або будь-якої фізичної або юридичної особи, яка діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються придбання зазначеного нерухомого майна, якщо акредитуюча держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосується до сплати за конкретні види обслуговування.

Держава перебування не обкладає і не збирає ніяких податків або будь-яких інших зборів з рухомого майна, яке є власністю акредитуючої держави чи знаходиться в її володінні або користуванні та використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з придбанням такого майна, сплачувати котрі в іншому разі акредитуюча держава була б зобов'язана на законній підставі.

Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від сплати усіх податків та інших будь-яких подібних зборів, які накладаються або збираються державою перебування у відношенні до заробітної плати, яку вони отримують за виконання службових обов'язків.

1. Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від усіх державних, районних та місцевих податків та зборів.

2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються у відношенні:

1) побічних податків, які звичайно включаються в ціну товарів або послуг;

2) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що є на території держави перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення згідно з статтею 19 цієї Конвенції;

3) податків і зборів на спадщину і придбання майна в державі перебування;

4) податків і зборів на приватні прибутки від джерел, які знаходяться у державі перебування;

5) податків і зборів на угоди або документи, які оформлюють або які стосуються угод, за винятком податків і зборів, від сплати котрих застосовується звільнення згідно з статтею 19 цієї Конвенції;