Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Королівства Норвегії в інтересах співробітництва і зміцнення дружніх відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські відносини між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Королівством Норвегії,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції:

1) термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) термін "глава консульства" означає консульську службову особу, яка є керівником консульства;

3) термін "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено як такій виконання консульських функцій і яку було призначено або про яку було повідомлено відповідно до статей 3 і 4 цієї Конвенції. Це визначення включає також особу, прикомандировану до консульства для підготовки консульської служби;

4) термін "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні чи технічні функції і про яку зроблено повідомлення відповідно до статті 5 цієї Конвенції;

5) термін "громадянин" щодо репрезентованої держави означає таку особу, яка вважається громадянином відповідно до законодавства репрезентованої держави, включаючи залежно від контексту таку і юридичну особу;

6) термін "судно репрезентованої держави" означає судно, яке відповідно до законодавства репрезентованої держави плаває під прапором цієї держави і не є військовим судном.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави, вираженою в письмовій формі.

2. Місцезнаходження консульства, його клас, межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава може переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа діє на згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Після одержання такої згоди дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або подібний документ про призначення глави консульства. В патенті або документі зазначаються вище ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої функції, і місцезнаходження консульства.

3. Після вручення патенту або документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл на виконання ним консульських функцій.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків, як тільки держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним цих обов'язків.

1. Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, яка виконуватиме обов'язки не як глава консульства.

2. Держава перебування видає такій консульській службовій особі документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції в країні перебування.

Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду співробітника консульства, призначеного в консульство.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаним мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл главі консульства не буде видано чи буде взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, коли вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу цього чи іншого консульства в державі перебування одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування чи співробітника свого Міністерства закордонних справ для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи перед тим повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством відповідно до пункту 1 цієї статті, має право виконувати обов'язки глави консульства. На неї поширюються ті ж обов'язки і він користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, який відповідно до пункту 1 цієї статті виконує в консульстві обов'язки консульської службової особи, продовжує користуватися привілеями та імунітетами, наданими йому як дипломатичному представникові, з винятками, передбаченими статтею 35 пунктом 3 цієї Конвенції.

1. Держава перебування повинна надати можливість репрезентованій державі придбати на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщення, потрібні для консульства, або подати допомогу репрезентованій державі в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Для відкриття додаткового службового приміщення консульства, що є його частиною поза розташуванням самого консульства, потребується згода держави перебування в письмовій формі.

3. Держава перебування повинна також, в разі необхідності, подати допомогу репрезентованій державі в одержанні підхожих житлових приміщень для консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство, а також на вхідних дверях до консульства або біля них.

2. Прапор репрезентованої держави може вивішуватися на будинку, де консульство має свої приміщення, і на резиденції глави консульства.

3. Глава консульства може також вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх транспортних засобах, використовуваних главою консульства при виконанні службових обов'язків.

1. Земельна ділянка, будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, є недоторканними. Власті держави перебування не можуть вступати на зазначені земельну ділянку, в будинки або частини будинків без згоди на це в кожному окремому випадку глави консульства, глави дипломатичного представництва презентованої держави чи особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлового приміщення глави консульства.

Консульські архіви і консульські документи є недоторканними в усякий час і де б вони не знаходились. Документи чи матеріали неслужбового характеру не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. а) Консульство має право зноситися з властями репрезентованої держави, з консульствами репрезентованої держави, а також із всім дипломатичним представництвом у державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифрами, кур'єрами і опечатаними валізами (пакетами), встановлення і використання радіопередавачів може провадитись тільки за згодою держави перебування;

б) при користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства мають застосовуватися ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Офіційне листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку використовуються, і опечатані валізи (пакети), названі в пункті 1 цієї статті, з видимими зовнішніми знаками, що вказують про їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких заборонено чи обмежено з міркувань державної безпеки, консульська службова особа може вільно пересуватися в межах консульського округу для виконання своїх службових обов'язків.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися тими правами, привілеями та імунітетами, які передбачаються щодо неї цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Особа глави консульства є недоторканною. Глава консульства не підлягає арешту чи затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до нього з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на його особу, свободу або гідність.

2. Глава консульства користується імунітетами від юрисдикції держави перебування, з винятками, передбаченими в підпунктах "a" "b" і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

3. Члени сім'ї глави консульства, якщо вони проживають разом з ним і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й глава консульства.

4. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету глави консульства і членів його сім'ї. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

5. Коли глава консульства або член його сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов у справі, в якій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.

6. Глава консульства не зобов'язаний давати показання як свідок.

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, які не є громадянами держави перебування, не підлягають юрисдикції ні посадових, ні адміністративних властей держави перебування за дії, вчинені ними при виконанні службових функцій.

2. а) Репрезентована держава може відмовитися від імунітету від юрисдикції консульських службових осіб чи співробітників консульським. Таке відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим;

б) відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішень, для чого потребується окреме відмовлення.

1. Консульська службова особа не підлягає на території держави перебування ні арешту, ні позбавленню волі в іншій формі до чи протягом судового процесу щодо дій, вчинених нею не при виконанні службових обов'язків, якщо вона не обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який карається відповідно до законодавства держави перебування тюремним ув'язненням на строк не менше п'яти років, компетентним судом не прийнято рішення про попереднє ув'язнення.

Виняток із цього положення є можливим на просьбу репрезентованої держави або за її згодою.

2. Члени сім'ї консульської службової особи, якщо вони не є громадянами держави перебування і проживають разом з нею, користуються особистою недоторканністю, як і консульська службова особа.

1. Консульська службова особа в інтересах правосуддя, на просьбу суду, може дати свідчення. При цьому, однак, вона може відмовитися давати свідчення відносно того, що є в рамках її службової діяльності. Вжиття якихось заходів з метою примусити консульську службову особу давати свідчення або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення її до відповідальності в разі відмовлення давати свідчення або нез'явлення в суд не допускаються.

2. В разі згоди консульської службової особи дати свідчення вживати всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод у роботі консульської службової особи. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі консульської службової особи.

3. Співробітник консульства може відмовитися давати свідчення відносно того, що стосується службової діяльності.

4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування, даючи свідчення, можуть замість присяги дати запевнення.

5. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються і до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульств, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульської службової особи чи співробітників консульства, які проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації іноземців, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на земельну ділянку, будинки або частини будинків, які є власністю репрезентованої держави або орендуються нею і використовуються виключно для цілей консульства чи житлового приміщення глави консульства.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Щодо набуття, володіння чи користування рухомим майном репрезентованої держави, яке використовується консульством для своєї діяльності, діятиме таке ж звільнення від податків і зборів, яке надається дипломатичному представництву репрезентованої держави.

Консульській службовій особі і співробітнику консульства, а також членам їх сімей, що проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування чи постійно не проживають у державі перебування, надаються такі ж звільнення від податків і зборів, що надаються відповідному персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

У разі смерті консульської службової особи чи співробітника консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, залишене державі перебування після його смерті рухоме майно звільняється державою перебування від накладення і стягання будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, коли померлий не був громадянином держави перебування і коли зазначене майно знаходиться в державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.