Уряд України і Уряд Литовської Республіки, що надалі іменуються Договірні Сторони,

беручи до уваги сприятливий розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин,

прагнучи до подальшого розвитку автомобільного сполучення між обома країнами і транзиту по їх територіях,

вирішили укласти цю Угоду.

1. Згідно з цією Угодою здійснюватимуться регулярні і нерегулярні перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами між обома країнами і транзитом через їх території в треті країни.

1. Під транспортним засобом для перевезення пасажирів вважається такий керований транспортний засіб, який збудовано і обладнано для перевезення більше 9 пасажирів, включаючи водія.

2. Під регулярними перевезеннями пасажирів згідно з цією Угодою вважаються такі перевезення, які здійснюються з визначеною регулярністю за встановленим маршрутом з пунктами посадки і висадки пасажирів і заздалегідь погодженими і опублікованими розкладами і тарифами.

3. Для здійснення регулярного перевезення пасажирів між Договірними Сторонами або транзитом по їх територіях необхідні дозволи, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

За взаємним узгодженням дозволи видаються в порядку, встановленому кожною Договірною Стороною. Дозволи можуть видаватися на період до 3 років.

Компетентний орган кожної Договірної Сторони видає дозвіл на ту ділянку маршруту, яка проходить по її території.

4. Пропозиції про організацію таких перевезень завчасно передаються один одному компетентними органами Договірних Сторін.

Ці пропозиції повинні вміщувати дані відносно: найменування і адреси перевізника (фірми), маршруту проходження, розкладу руху, передбачуваного часу перетину кордону, тарифу, пунктів зупинки, на яких перевізник здійснюватиме посадку і висадку пасажирів, а також передбачуваного періоду виконання перевезень.

Порядок видачі дозволів буде визначений Виконавчим Протоколом.

1. Для здійснення нерегулярних перевезень пасажирів між обома країнами або транзитом через їх території, за винятком перевезень, передбачених Статтею 4 цієї Угоди, необхідні дозволи, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

2. Прохання про видачу дозволу на здійснення нерегулярного перевезення пасажирів, передбаченого пунктом 1 цієї Статті, подається перевізником до компетентного органу своєї країни, який передає його компетентному органу іншої Договірної Сторони.

3. Для кожного нерегулярного перевезення пасажирів, за винятком перевезень, передбачених Статтею 4 цієї Угоди, повинен бути окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного перевезення в прямому і зворотному напрямку, якщо інше не обумовлено в самому дозволі.

Дозвіл повинен містити дані про характер перевезень і тривалість перебування в країні призначення.

1. Дозвілів не потрібно на виконання нерегулярних перевезень пасажирів:

а) якщо група такого самого складу перевозиться тим самим транспортним засобом протягом всього перевезення, яке починається і закінчується на території тієї Договірної Сторони, де зареєстровано транспортний засіб;

б) які починаються на території Договірної Сторони, де зареєстровано транспортний засіб, і закінчуються на території іншої Договірної Сторони при умові, що транспортний засіб повертається порожнім до країни, де його зареєстровано;

в) у випадку, коли транспортний засіб прямує порожнім на територію іншої Договірної Сторони, звідки перевозиться група пасажирів до країни реєстрації транспортного засобу, раніше відвезена транспортним засобом того самого перевізника;

г) для нерегулярного транзитного рейсу.

2. Дозвіл також не потрібен при заміні несправного транспортного засобу іншим.

3. При виконанні перевезень, передбачених пунктом 1 цієї Статті, водій автотранспортного засобу повинен мати список пасажирів.

1. Перевезення вантажів між обома країнами або транзитом по їх території в треті країни, за винятком перевезень, передбачених Статтею 6 цієї Угоди, здійснюються вантажними автомобілями з причепами, або напівпричепами, або без них на основі дозволів, які видаються компетентними органами Договірних Сторін.

2. На кожне перевезення вантажів, що здійснюється вантажним автомобілем з причепом, або напівпричепом, або без них, повинен бути виданий окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного рейсу в прямому і зворотному напрямку, якщо інше не обумовлено у самому дозволі.

1. Дозволів не потрібно для виконання перевезень:

а) рухомого майна при переселенні;

б) експонатів, обладнання і матеріалів, призначених для ярмарків і виставок;

в) транспортних засобів, тварин, а також різноманітного інвентарю і майна, призначеного для проведення спортивних заходів;

г) театральних декорацій і реквізиту, музичних інструментів, і приладдя для кінозйомок, радіо- та телевізійних передач;

д) тіл і праху померлих;

є) автомобілями вантажопідйомністю до 3,5 тонн і загальною масою до 6 тонн включно;

ж) пошкоджених транспортних засобів або для надання їм технічної допомоги;

з) пошти;

і) медичного обладнання і медикаментів для надання допомоги при стихійних лихах.

2. Винятки, передбачені підпунктами "б", "в", "г" пункту 1 цієї Статті, діють тільки в тих випадках, коли вантаж підлягає поверненню до країни, де зареєстрований транспортний засіб, а також вантаж перевозитиметься транспортом на територію третьої країни.

1. У випадках, коли габарити чи вага автотранспортного засобу, прямуючого з вантажем або без вантажу, перевищують встановлені на території іншої Договірної Сторони норми, а також при перевезеннях небезпечних вантажів, перевізник повинен одержати спеціальний дозвіл компетентних органів іншої Договірної Сторони.

2. Якщо згаданий в пункті 1 цієї Статті дозвіл обмежує рух автотранспортного засобу за визначеним маршрутом, перевезення повинно здійснюватись за цим маршрутом.

1. Компетентні органи Договірних Сторін щорічно передаватимуть один одному взаємнопогоджену кількість бланків дозволів на перевезення вантажів.

Категорії дозволів на перевезення визначатимуться Виконавчим Протоколом.

Ці бланки повинні мати печатку і підпис компетентного органу, який видав дозвіл.

2. Компетентні органи Договірних Сторін погоджують між собою порядок обміну бланками дозволів.

1. Перевезення, передбачені цією Угодою, можуть виконуватись тільки тими перевізниками, які згідно внутрішньому законодавству своєї країни допущені до здійснення міжнародних перевезень.

2. Автотранспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення, повинні мати національний реєстраційний і розпізнавальний знаки.

1. Перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення пасажирів і вантажів між двома пунктами, розташованими на території іншої Договірної Сторони, якщо на це не буде дано дозволу компетентного органу цієї Договірної Сторони.

2. Перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення вантажів з території іншої Договірної Сторони в треті країни, якщо на це немає дозволу компетентного органу іншої Договірної Сторони.

1. Перевезення вантажів, передбачених цією Угодою, здійснюються за накладними і іншими документами, форма яких повинна відповідати загальноприйнятим міжнародним зразкам.

1. Водій транспортного засобу повинен мати національне або міжнародне посвідчення водія і національні реєстраційні документи на автотранспортний засіб.

2. Національні або міжнародні посвідчення водія повинні відповідати зразку, встановленому Міжнародною конвенцією про дорожній рух.

Практичні питання, пов'язані зі здійсненням перевезень пасажирів і вантажів, передбачених цією Угодою, можуть регулюватись між організаціями і підприємствами Договірних Сторін.

Розрахунки і платежі, що випливають при виконанні цієї Угоди, виконуватимуться згідно з діючими між Договірними Сторонами на день платежу угодами про розрахунки і платежі.