Україна і Литовська Республіка, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

керуючись бажанням розвивати свої консульські зносини, сприяти захисту прав і інтересів обох держав, а також їх громадян, зміцненню відносин дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської Конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року,

вирішили укласти цю Консульську Конвенцію і домовилися про наступне:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають такі значення:

1) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій;

3) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цьому статусі;

4) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконувати у цьому статусі консульські функції;

5) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки у консульській установі;

6) "працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи;

7) "працівники консульської установи" означає консульських посадових осіб, консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу;

8) "член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які мешкають з ним і знаходяться на його утриманні;

9) "громадянин" означає будь-яку фізичну особу, яка належить до акредитуючої держави або держави перебування згідно із законодавством цих держав;

10) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків і земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

11) "консульські архіви" охоплюють всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання і використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами і кодами, картотеками і будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх збереження або зберігання;

12) "судно" означає будь-яке цивільне судно, що має право на підняття прапора акредитуючої держави;

13) "повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне судно, що має право на використання розпізнавальних знаків акредитуючої держави.

1. Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, а також будь-які зміни у цьому відношенні визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Для призначення глави консульської установи акредитуюча держава мусить одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не згодна на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рішення.

2. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повідомлення про призначення глави консульської установи.

3. За поданням консульського патенту держава перебування в можливо короткий строк видає главі консульської установи екзекватуру.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функції держава перебування негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи можливість виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, пільгами, привілеями і імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції, або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово здійснюватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило, це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Компетентні органи держави перебування надають виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. Поки він виконує обов'язки глави консульської установи, на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

Акредитуюча держава в особі своїх компетентних органів заздалегідь письмово повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування про наступне:

1) прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дату їх прибуття і остаточного відбуття, або про припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу під час їх роботи в консульській установі;

2) прізвище, ім'я, громадянство, дату прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути таким членом сім'ї.

Компетентні органи держави перебування видають безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення працівникам консульської установи та членам їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

Консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави.

Держава перебування може в будь-який час сповістити акредитуючу державу про те, що та чи інша консульська посадова особа є "persona non grata" або що один з працівників консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідну особу. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником консульської установи.

Кожна із Договірних Сторін вільна вирішувати, чи буде вона призначати і приймати почесних консульських посадових осіб.

Питання призначення почесної консульської посадової особи, визначення її статусу і кола функціональних обов'язків вирішуються Договірними Сторонами дипломатичним шляхом.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави, своїх громадян, а також юридичних осіб, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти між акредитуючою державою і державою перебування, а також сприяти дружнім відносинам між ними іншим чином.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови і події в торговому, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них урядові акредитуючої держави.

4. Виконувати інші функції, доручені консульській установі акредитуючою державою, які не забороняються законами держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1 вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2 приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3 отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і складати відповідні акти;

1.4 реєструвати укладення шлюбів між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави;

1.5 реєструвати розірвання шлюбів між громадянами акредитуючої держави відповідно до законодавства акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють зацікавлені особи від обов'язку дотримуватись законів і правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, погашати паспорти громадян акредитуючої держави, продовжувати строк їх дії, заносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, що надають право на перетинання кордону.

2. Видавати, продовжувати, анулювати візи для в'їзду до акредитуючої держави, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право провадити такі дії:

1.1 складати за заявою будь-якого громадянина акти і документи для використання в акредитуючій державі та поза її межами;

1.2 перекладати офіційні акти і документи на мову акредитуючої держави або держави перебування та засвідчувати, що ці переклади відповідають оригіналу;

1.3 виконувати будь-які інші нотаріальні функції, доручені акредитуючою державою;

1.4 легалізувати офіційні документи, копії, виписки і переклади цих документів;

1.5 засвідчувати оригінальність підписів і печаток на документах компетентних органів акредитуючої держави та підписи і печатки Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Документи, складені, легалізовані або засвідчені консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законам і нормам держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, легалізовані або засвідчені компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше ніж через чотири дні, сповіщають відповідну консульську посадову особу акредитуючої держави про затримання, арешт або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави.

Одночасно компетентні органи держави перебування негайно передають будь-яке повідомлення, адресоване консульській установі цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше ніж через чотири дні з моменту затримання, арешту або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або зв'язатися з таким громадянином, в тому числі і для надання йому необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про його права відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування за умови, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати ці права.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1 зноситись та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, що знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і обмежувати їм доступ до консульської установи;

1.2 приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи будь-якого громадянина або юридичної особи акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству і правилам держави перебування;

1.3 звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави;

1.4 звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, що без вісті пропали.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та інтереси згідно із законами і правилами держави перебування, консульська посадова особа може репрезентувати його в судових та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватну репрезентацію до тих пір, поки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи влади держави перебування негайно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над громадянином акредитуючої держави, який недієздатний або має обмежену дієздатність, щоб діяти від власного імені.

2. Консульська посадова особа має право захищати, згідно із законами і правилами держави перебування, права та інтереси громадянина акредитуючої держави, який недієздатний або має обмежену дієздатність, щоб діяти від свого імені, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначати опікуна або піклувальника такої особи і спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування, компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи про смерть.

1. Компетентні органи держави перебування в найстисліший можливий строк повідомляють консульську посадову особу про смерть на території її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також інформують консульську посадову особу про наявність спадкового майна, заповіту, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або репрезентована на території держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, при складанні опису майна і його опечатуванні компетентними органами держави перебування.

3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, що вмерла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи цієї держави негайно інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ні він, ні його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника репрезентувати цього громадянина в судових або інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину будь-якого роду спадщину, яка йому належить.

6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, помирає в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно, що знаходилося у померлого, для передачі їх спадкоємцям, розпоряднику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, одержувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші або іншу власність, на яку даний громадянин має право у зв'язку із смертю будь-якої особи, включаючи спадкове майно, платежі, зроблені відповідно до законів про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі по страховим полісам у зв'язку із страхуванням життя.

8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цієї статті, консульська посадова особа має дотримуватися законів і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право, в межах свого консульського округу, надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

1.1 підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2 розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам органів влади держави перебування;

1.3 вирішувати спори між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної плати і зобов'язань, що випливають з договору найму, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

1.4 вживати заходів для забезпечення капітанові судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5 приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6 вирішувати також інші проблеми, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законів і правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити яких-небудь примусових заходів або доручити провести яке-небудь розслідування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник була присутня при здійсненні цих заходів. Якщо, у випадку терміновості, неможливе передчасне повідомлення, консульська установа повинна бути негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи - про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті стосуються відповідним чином і дій, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або кого-небудь із членів екіпажу.

3. Положення 1 і 2 цієї статті не застосовуються під час звичайних інспекцій, здійснюваних компетентними органами держави перебування по лінії митниць, адміністрації портів, карантину, прикордонного контролю, а також під час здійснення заходів щодо забезпечення безпеки навігації на морі або запобігання забрудненню вод.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна акредитуючої держави, якщо не порушуються спокій, безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком тих випадків, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

1. Якщо судно, яке плаває під прапором акредитуючої держави, зазнає катастрофи або аварії, сяде на мілину або з будь-яких причин не зможе самостійно продовжувати плавання, компетентні органи держави перебування негайно проінформувати консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку людей, які є на борту судна, вантажу або іншого майна.

2. Компетентні органи держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, що зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, його екіпажу та пасажирам, і з цією метою вона може звертатися за сприянням до органів влади держави перебування.

3. Органи влади держави перебування негайно інформують консульську установу у випадку, якщо судно акредитуючої держави зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, або якщо будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі або доставлені у порт держави перебування, а капітан, власник, судовий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходів для зберігання або розпорядження ними. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їх імені.