- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Конвенція
Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Республікою Куба
( Про припинення дії Конвенції додатково див.
Конвенцію від 23.09.2002 )
Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Революційний уряд Республіки Куба,
в інтересах дальшого зміцнення дружніх відносин між обома державами,
вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:
Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,
Революційний уряд Республіки Куба - Ольгу Міранда Браво, директора Юридичного управління Міністерства закордонних справ Республіки Куба,
які, після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.
Розділ I
Визначення
Стаття 1
У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:
1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;
2) "консульський округ" означає територію держави перебування, відведену консульству для виконання консульських функцій;
3) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;
4) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);
5) "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні чи технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також шофери, прислуга, садівник та інші особи, що виконують обов'язки по обслуговуванню консульства;
6) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;
7) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання:
8) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави;
9) "літак" означає будь-який літальний апарат з розпізнавальними знаками репрезентованої держави;
10) "громадянин репрезентованої держави" означає також і юридичну особу.
Розділ II
Заснування консульств, призначення консульських службових осіб і співробітників консульства
Стаття 2
1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.
2. Місцезнаходження консульства, його клас і консульський округ визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.
3. Будь-яку зміну місцезнаходження, класу і консульського округу консульства може бути зроблено тільки за згодою держави перебування.
Стаття 3
1. До призначення глави консульства репрезентована держава дістає дипломатичним шляхом згоду держави перебування на таке призначення.
2. Після того, як одержано таку згоду, дипломатичне представництво репрезентованої держави направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент чи інший документ про призначення глави консульства. В патенті чи іншому документі даються повне ім'я і прізвище глави консульства, його ранг, посада, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.
3. Після подання патенту чи іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.
4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.
5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства тимчасову згоду на виконання ним своїх функцій.
6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.
Стаття 4
Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, ранг і посаду консульської службової особи, що її призначено в консульство не як главу консульства, а також ім'я, прізвище і громадянство співробітника консульства.
Стаття 5
Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.
Стаття 6
1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи перед тим повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.
2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якого її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.
3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.
Стаття 7
Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл глави консульства взято назад чи що консульська службова особа або співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу або співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою або співробітником консульства.
Стаття 8
При заснуванні консульства держава перебування на умовах, погоджених між обома Сторонами, надає репрезентованій державі необхідні для консульства приміщення, включаючи житлові приміщення для консульських службових осіб і співробітників консульства, що є громадянами репрезентованої держави.
Розділ III
Привілеї та імунітети
Стаття 9
Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.
Стаття 10
1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство.
2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.
3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування прапор репрезентованої держави.
Стаття 11
1. Консульські приміщення є недоторканними.
Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення без попередньої згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави чи особи, призначеної одним з них.
2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і житлових приміщень співробітників консульства, що є громадянами репрезентованої держави.
Стаття 12
Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.
Стаття 13
1. Консульство має право зноситися з урядом, дипломатичними представництвами і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, дипломатичними і консульськими кур'єрами, дипломатичними і консульськими валізами.
При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.
Консульство може встановлювати й експлуатувати радіопередавач лише за згодою держави перебування.
2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані консульські валізи, що мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.
3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.
4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна чи літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти консульську валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна чи літака, а також передати йому таку валізу.
Стаття 14
Консульська службова особа чи співробітник консульства, що є громадянином репрезентованої держави, є недоторканними. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особисту свободу або гідність.
Стаття 15
2. Члени сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, коли вони є громадянами репрезентованої держави і проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи чи співробітники консульства.
3. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим.
Відмовлення від імунітету від юрисдикції держави перебування у цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.
Стаття 16
1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання свідка перед судами чи іншими компетентними властями держави перебування.
2. Співробітник консульства може бути викликаний, щоб дати свідчення перед судами чи іншими компетентними властями держави перебування. Він може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності. Проте в усіх випадках вжиття будь-яких санкцій або будь-яких інших примусових заходів до співробітника консульства є недопустимим.
3. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави.
Стаття 17
1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.
2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульських службових осіб та співробітників консульства, що проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування.
Стаття 18
Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, що застосовуються до іноземців.
Стаття 19
1. Репрезентована держава звільняється в державі перебування від оподаткування і стягнення будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на земельну ділянку, будинки або частини будинку, використовувані в консульських цілях, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, що є громадянами репрезентованої держави.
2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.
Стаття 20
Держава перебування не оподатковує і не стягає ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, що є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні в консульських цілях, а також у зв'язку з набуттям такого майна.
Стаття 21
Консульська службова особа чи співробітник консульства, коли він є громадянином репрезентованої держави, звільняється в державі перебування від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, які накладаються або стягаються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.
Стаття 22
Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, оскільки вони є громадянами репрезентованої держави, звільняються в державі перебування від усіх податків та інших зборів усякого виду: державних, районних і місцевих. Зазначені особи звільняються також від податків і зборів на належне їм рухоме майно.
Стаття 23
1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, котрі накладаються в зв'язку з ввозом чи з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.
................Перейти до повного тексту