1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Договір


Договір
про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія
( Договір ратифіковано Постановою ВР N 4021-12 від 24.02.94 )
Дата підписання Україною:
Дата ратифікації:
Дата набуття чинності для України:
13.04.1993
24.02.1994
07.09.1994
Україна і Республіка Грузія, надалі іменовані "Високі Договірні Сторони",
- спираючись на зв'язки, що склалися історично, багатовікові традиції доброго спілкування між їх народами,
- вважаючи, що подальший розвиток відносин дружби і взаємовигідного співробітництва між ними відповідає корінним інтересам обох держав і служить справі миру і безпеки,
- сповнені рішучості побудувати на своїх територіях демократичні правові держави,
- підтверджуючи свою відданість загальновизнаним нормам міжнародного права, цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй,
- прагнучи внести всій вклад у розбудову мирної, демократичної і єдиної Європи на основі положень Хельсінкського Заключного акта, інших документів Наради з безпеки та співробітництва в Європі,
- визнаючи необхідність підвищення якісного рівня своїх відносин та зміцнення правової бази співробітництва між двома державами,
домовились про таке:
Стаття 1
Високі Договірні Сторони розвивають свої відносини як дружні держави. Вони зобов'язуються послідовно керуватися принципами взаємної поваги їх державного суверенітету, територіальної цілісності і непорушності існуючих кордонів, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, незастосування сили чи загрози силою, мирного врегулювання спорів, поважання прав людини і основних свобод, сумлінного виконання зобов'язань, а також іншими загальновизнаними нормами міжнародного права.
Стаття 2
Високі Договірні Сторони співробітничатимуть з метою зміцнення миру, підвищення стабільності й безпеки як у глобальному, так і в регіональному масштабі.
Вони сприяють продовженню процесу роззброєння, становленню і зміцненню систем та інститутів колективної безпеки, посиленню миротворчої ролі Організації Об'єднаних Націй та Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підвищенню ефективності регіональних механізмів безпеки й співробітництва.
Стаття 3
Високі Договірні Сторони зобов'язуються вирішувати спори, що можуть виникнути між ними, виключно мирними засобами і таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир та безпеку.
Вони також використовуватимуть всі наявні в них можливості для того, щоб врегулювання спірних міжнародних проблем здійснювалось на основі норм міжнародного права, мирними засобами з використанням відповідних механізмів, що передбачені як Статутом ООН, так і новими структурами НБСЄ, що створюються.
Стаття 4
Високі Договірні Сторони ніколи і ні за яких обставин не використають свої Збройні Сили одна проти одної. Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується не допускати використання її території для підготовки та здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої Сторони.
У випадку, якщо одна з Сторін стане об'єктом агресії, інша Сторона не надаватиме агресору будь-якої воєнної допомоги або іншого сприяння.
Стаття 5
Сторони тісно взаємодіють в рамках міжнародних організацій, членами яких вони є, а також на багатосторонніх конференціях і форумах з метою надання незворотнього характеру позитивним змінам у Європі та у взаємовідносинах між державами в цілому, стимулювання міжнародного співробітництва у всіх галузях.
Стаття 6
Високі Договірні Сторони надають першорядного значення подальшому розвиткові, зміцненню та інституціоналізації загальноєвропейського процесу. Вони заявляють про готовність зробити конкретний внесок у формування єдиних європейських просторів - правового, економічного, культурного, екологічного, технологічного, транспортного та інших, сприяти цим самим зближенню європейських народів, спираючись на такі цінності, як мир, верховенство закону, поважання прав людини, політичний плюралізм, соціальна справедливість, свобода думки, совісті та віросповідання.
Стаття 7
Високі Договірні Сторони домовилися про проведення регулярних консультацій між главами держав і урядів, представниками органів державної влади і управління.
Предметом таких консультацій будуть ключові проблеми сучасності, зміцнення безпеки й співробітництва в світі та Європі, в тому числі в районі Чорного моря, подальший розвиток двосторонніх відносин, а також будь-які інші питання, що становлять взаємний інтерес.
Політичні консультації на найвищому рівні проводяться в міру необхідності. Зустрічі міністрів закордонних справ проводяться не менше як один раз на рік.
Сторони сприяють створенню необхідних умов для широкого обміну досвідом та інформацією між представниками урядів, відповідних міністерств та відомств, а також неурядових організацій.
Стаття 8
Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам та особам без громадянства, що постійно проживають на її території (далі - громадяни), незалежно від їх національності, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права та свободи у відповідності з законодавством і загальновизнаними міжнародними стандартами в галузі прав людини.
Кожна з Високих Договірних Сторін захищає права своїх громадян, які проживають на території іншої Сторони, надає їм заступництво та підтримку у відповідності з загальновизнаними нормами міжнародного права.
Стаття 9
Високі Договірні Сторони підтверджують, що поважання прав громадян, які належать до національних меншин, рівно як і дотримання ними зобов'язань перед державою, в якій вони проживають, є істотним фактором миру, справедливості, стабільності та демократії.
Сторони гарантують громадянам, які постійно проживають на їх території і які належать до національних меншин, ефективно і у повному обсязі здійснювати права людини і основні свободи і користуватися ними без будь-якої дискримінації і в умовах повної рівності перед законом.
Сторони забезпечують захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови для її збереження і розвитку.
З метою забезпечення доступу національним меншинам, етнічна батьківщина яких знаходиться на території іншої Сторони, до цінностей їх національних культур, кожна із Сторін сприяє створенню бібліотек і забезпеченню їх літературою та передплатою періодичних видань українською та грузинською мовами відповідно, заохочує відкриття музеїв, театрів та інших закладів, що пов'язані з культурою іншої країни, а також сприяє діяльності національних культурних товариств іншої Сторони.
Стаття 10

................
Перейти до повного тексту