Уряд України і Уряд Республіки Узбекистан, що надалі іменуються "Сторонами",

визнаючи незаконними, злочинними репресивні акти проти окремих осіб, національних меншин і народів, які зазнали насильного переселення,

усвідомлюючи політичне, правове моральне значення проблеми відновлення історичної справедливості щодо депортованих осіб, національних меншин і народів,

прагнучи створити сприятливі умови для комплексного послідовного розв'язання проблем добровільного організованого повернення депортованих осіб, національних меншин і народів у місця їх проживання на момент депортації та нового облаштування,

керуючись Угодою з питань, пов'язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів, підписаною главами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав 9 жовтня 1992 року,

домовилися про наступне:

Дія цієї Угоди поширюється на осіб, які в роки репресій за незаконними рішеннями державних органів колишнього Союзу РСР були безпідставно звинувачені й примусово переселені з території Української РСР та Кримської АРСР і виявили бажання повернутися в Україну в місця проживання на момент депортації.

Сторони, виходячи з законного права депортованих осіб на добровільне повернення в Україну, вважають, що рішення про таке повернення є питанням їх вільного вибору.

Сторони забезпечують депортованим особам, які добровільно повертаються в Україну, або залишаються в Республіці Узбекистан рівні з громадянами, які постійно проживають на їх територіях, політичні, економічні, соціальні права і умови для національного, культурного і духовного розвитку.

При реалізації положень даної Угоди не повинні зачіпатися права й законні інтереси громадян, які проживають на відповідних територіях України.

Повернення депортованих осіб провадиться протягом 10 років за квотою, встановленою Урядом України і погодженою з Урядом Республіки Узбекистан.

Сторони вирішують питання громадянства осіб, які переселяються на умовах цієї Угоди, відповідно до чинних національних законодавств і з урахуванням загальновизнаних норм міжнародного права.

Сторони створюють необхідні умови для безперешкодного добровільного переселення осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди, включаючи умови вільного виїзду з території Республіки Узбекистан і вільного в'їзду на територію України.

Транзитний переїзд по територіях інших держав вирішується за погодженням з відповідними органами цих держав.

Сторони зобов'язуються своєчасно забезпечувати депортованих осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди, залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту, сприяти їм у збереженні і вивезенні майна, що належить їм на правах приватної (особистої) власності, оформленні документів на житло, яке залишається та придбається, вирішенні питань звільнення з роботи та працевлаштуванні.

Республіка Узбекистан сплачує особам, зазначеним у статті 1 цієї Угоди, вартість проїзду і перевезення майна, що належить їм на правах приватної (особистої) власності, виплачує їм компенсацію за житло і господарські будівлі, виходячи з цін, які діють у відповідних регіонах на момент компенсації.

Виплата компенсації за житло, що залишається, здійснюється незалежно від форми власності.

Сторони гарантують особам, які повертаються в Україну, право на безперешкодне і безмитне перевезення будівельних матеріалів і обладнання в кількості (обсягах, розмірах), достатніх (необхідних) для індивідуального житлового будівництва, виходячи із середніх норм у розрахунку на житловий будинок для однієї сім'ї.