Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Сполучених Штатів Америки,

бажаючи співробітничати в зміцненні дружніх відносин і врегулювати консульські відносини між обома державами,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульська установа" - означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) "консульський округ" - означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій;

3) "глава консульської установи" - означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульської установи;

4) "консульська службова особа" - означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, що їй доручено виконання консульських функцій. У визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульської установи для навчання консульській службі;

5) "співробітник консульської установи" - означає будь-яку особу, що виконує в консульській установі адміністративні чи технічні обов'язки або обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

1. Консульську установу може бути відкрито на території держави перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи і межі її консульського округу визначатимуться за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

3. До призначення глави консульської установи репрезентована держава запитує дипломатичним шляхом згоди держави перебування на таке призначення.

4. Дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент, в якому вказується повне ім'я і прізвище глави консульської установи, його громадянство, ранг, визначений для нього консульський округ і місцезнаходження консульської установи.

5. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків лише після визнання його як такого державою перебування. Таке визнання після подання патенту матиме форму екзекватури або іншу форму і надаватиметься безплатно.

6. Репрезентована держава зарані доводить до відома держави перебування повне ім'я і прізвище, посаду і ранг усіх консульських службових осіб, крім глави консульської установи, а також повне ім'я, прізвище і посаду співробітників консульської установи.

Держава перебування видає кожній консульській службовій особі відповідний документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції на території держави перебування.

7. Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу через дипломатичні канали про те, що будь-яка консульська службова особа є персоною нон грата або що будь-який співробітник консульської установи є неприйнятним. В такому разі репрезентована держава повинна, відповідно, відкликати таку службову особу або співробітника консульської установи. Якщо репрезентована держава відмовиться виконати або не виконає протягом розумного строку свої зобов'язання, передбачені в цьому пункті, держава перебування може відмовитися визнавати відповідну службову особу або співробітника членом консульської установи.

8. За винятком членів персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, як його визначено в пункті (c) статті 1 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ніякий інший громадянин репрезентованої держави, котрий вже знаходиться в державі перебування або направляється туди, не може бути призначений консульською службовою особою або співробітником консульської установи.

Консульськими службовими особами можуть бути тільки громадяни репрезентованої держави.

Держава перебування вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватись правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Держава перебування повинна або сприяти репрезентованій державі в придбанні на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або допомогти останній в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Вона повинна також, в разі необхідності, допомагати репрезентованій державі в одержанні підхожих приміщень для персоналу її консульської установи.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даної чи іншої консульської установи або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульською установою. Повне ім'я і прізвище цієї особи мають бути попередньо доведені до відома Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульською установою, користується правами, привілеями та імунітетами глави консульської установи.

3. Якщо член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування призначається репрезентованою державою відповідно до положень пункту 1 цієї статті тимчасово виконуючим обов'язки глави консульської установи, він продовжує користуватись дипломатичними привілеями та імунітетами.

Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу виконувати такі функції і з цією метою може звертатись, усно чи письмово, до відповідних компетентних властей консульського округу:

1) захищати права та інтереси репрезентованої держави, її громадян, фізичних і юридичних осіб;

2) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування й іншим способом сприяти розвиткові дружніх відносин між ними;

3) реєструвати громадян репрезентованої держави, видавати їм паспорти та інші посвідчення особи і вносити до цих документів зміни, а також видавати в'їзні, виїзні і транзитні візи;

4) складати і реєструвати акти народження і смерті громадян репрезентованої держави, які мали місце в державі перебування; реєструвати укладення і розірвання шлюбів, якщо обидві особи, котрі одружуються або розлучаються, є громадянами репрезентованої держави, а також приймати заяви, які стосуються сімейних відносин громадянина репрезентованої держави і які можуть бути потрібні згідно з законами репрезентованої держави, якщо це не забороняється законодавством держави перебування;

5) складати, засвідчувати, ідентифікувати, завіряти, легалізувати і провадити інші дії, які можуть виявитися необхідними, щоб зробити дійсним будь-який акт або документ юридичного характеру та їх копії, включаючи комерційні документи, декларації, реєстрації, заповідальні розпорядження і контракти, на просьбу громадянина репрезентованої держави, коли такий документ призначений для дії поза територією держави перебування, а також для будь-якої особи, коли такий документ призначений для дії на території репрезентованої держави;

6) перекладати будь-які акти і документи російською та англійською мовами і засвідчувати правильність перекладу;

7) провадити інші офіціальні консульські дії, доручені їй репрезентованою державою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

1. Зазначені в пункті 5 статті 7 цієї Конвенції акти і документи, складені або засвідчені консульською службовою особою і скріплені її офіціальною печаткою, а також засвідчені нею і скріплені її офіціальною печаткою копії, виписки та переклади таких актів і документів приймають до розгляду в державі перебування консульської службової особи як офіціальні чи офіціально засвідчені акти, документи, копії, переклади й виписки і мають ту ж силу та дію, що й коли б вони були складені або засвідчені компетентними властями чи офіціальними службовими особами держави перебування, при умові, що такі документи складаються і оформляються відповідно до законів та правил країни, де вони повинні мати дію.

2. Перелічені в пункті 1 цієї статті акти, документи, копії, переклади або виписки, коли їх подають власті держави перебування, легалізуються, якщо це потрібно за законами держави перебування.

При наявності відповідної інформації у компетентних властей держави перебування ці власті повідомляють консульську установу про смерть громадянина репрезентованої держави.

1. В разі смерті громадянина репрезентованої держави на території держави перебування, якщо померла особа не залишила на цій території якогось певного спадкоємця або виконавця заповіту, відповідні місцеві власті держави перебування якнайшвидше інформують консульську службову особу репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа репрезентованої держави може за розсудом відповідних юридичних властей і якщо це дозволяється відповідними чинними місцевими законами в державі перебування:

a) брати тимчасову опіку над особистою власністю, залишеною померлим громадянином репрезентованої держави, якщо померлий не залишив ні спадкоємця, ні виконавця заповіту, призначеного померлим для управління його рухомим майном у державі перебування, при умові, що таку тимчасову опіку має бути передано належним чином призначеному адміністраторові;

b) розпоряджатися майном померлого громадянина репрезентованої держави, який не проживав на момент своєї смерті в державі перебування, не залишив виконавця заповіту і після якого не залишилось спадкоємця в державі перебування, при умові, що в разі, коли консульську службову особу уповноважено управляти майном, то вона перестане здійснювати таке управління після призначення іншого адміністратора;

c) представляти інтереси громадянина репрезентованої держави щодо майна, яке знаходиться в державі перебування, при умові, що такий громадянин не проживає в державі перебування, коли й доти, поки такий громадянин не представлений іншим чином, при умові, однак, що ніщо при цьому не уповноважує консульську службову особу діяти як адвокат.

3. Якщо це не заборонено законом, консульська службова особа може, за міркуванням суду, установи чи особи, які розподіляють майно, одержувати для передачі громадянинові репрезентованої держави, котрий не проживає в державі перебування, всякі гроші або майно, на які такий громадянин має право внаслідок смерті іншої особи, включаючи частки майна, платежі, проваджені на підставі законів про страхування робітників, пенсії і взагалі допомогу по соціальному страхуванню і виплати за страховими полісами.

Суд, установа чи особа, які розподіляють майно, можуть зажадати, щоб консульська службова особа виконувала умови, встановлені щодо: (a) подання довіреності або інших повноважень від такого громадянина, котрий не проживає в державі перебування, (b) подання розумних доказів про одержання таких грошей або майна таким громадянином і (c) повернення грошей або майна в разі, якщо консульська службова особа не може подати такі докази.

4. В тих випадках, коли консульська службова особа здійснює функції, передбачені в пунктах 2 і 3 цієї статті, на неї поширюються в частині, що стосується здійснення цих функцій, закони держави перебування і цивільна юрисдикція судових та адміністративних властей держави перебування таким же чином і в такій же мірі, як на громадянина держави перебування.

Консульська службова особа може пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування підхожих для цього осіб як опікунів чи піклувальників для громадян репрезентованої держави або для майна таких громадян, коли це майно залишається без нагляду.

В разі, коли суд або компетентні власті вважають, що рекомендована кандидатура з якихось причин неприйнятна, то консульська службова особа може пропонувати нову кандидатуру.

1. Консульська службова особа має право в межах свого округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, сприяти йому і давати поради, а в разі необхідності вживати заходів для подання йому правової допомоги. Держава перебування ніяким чином не обмежує доступ громадян репрезентованої держави до її консульських установ.

2. Відповідні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт або затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа репрезентованої держави має право незабарно відвідати і знестися з громадянином репрезентованої держави, який знаходиться під арештом або затриманий в іншій формі чи відбуває строк ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, мають здійснюватись відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа може подавати допомогу і сприяти суднам, які плавають під прапором репрезентованої держави і зайшли в порт її консульського округу.

2. Без шкоди для прав властей держави перебування консульська службова особа може розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах, які плавають під прапором репрезентованої держави, і розв'язувати всякого роду спори між капітаном, командним складом і матросами, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави. Консульська службова особа може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування при виконанні таких обов'язків.

3. В разі, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити якихось примусових дій на суднах, що плавають під прапором репрезентованої держави, в той час, коли вони знаходяться у водах держави перебування, то до початку таких дій компетентні власті держави перебування, за винятком випадків, коли це практично неможливо зробити через терміновість справи, сповіщають консульську службову особу репрезентованої держави, щоб консульська службова особа могла бути присутньою при вжитті цих дій. В разі, коли попереднє сповіщення консульської службової особи практично можливе, компетентні власті держави перебування повинні інформувати її в найкоротший строк після вжиття таких дій.