Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Голова Державної ради Німецької Демократичної Республіки,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з Договором про дружбу, взаємну допомогу і співробітництво між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Німецькою Демократичною Республікою, підписаним у Москві 12 червня 1964 року, і

беручи до уваги, що підписаний у Москві 10 травня 1957 року Консульський договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Німецькою Демократичною Республікою потребує оновлення,

вирішили укласти даний Консульський договір і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського управління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Голова Державної ради Німецької Демократичної Республіки - Августа Клобеза, начальника Консульського відділу Міністерства закордонних справ Німецької Демократичної Республіки,

які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному рядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

У цьому Договорі наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "консульський округ" означає район, на території якого консульська службова особа має право виконувати консульські функції;

3) "глава консульства" означає особу, уповноважену керувати консульством;

4) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. До визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для проходження практики;

5) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні або технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також шофери, прислуга, садівники та інші особи, що виконують обов'язки по обслуговуванню консульства;

6) поняття "громадянин репрезентованої держави" відповідно охоплює і юридичних осіб;

7) "консульські приміщення" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

8) "консульські архіви" означає все службове листування, шифр, документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

9) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави;

10) "літак" означає будь-який літальний апарат з розпізнавальними знаками репрезентованої держави.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і консульський округ, а також їх наступні зміни визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава одержує згоду держави перебування на таке призначення.

2. Після того, як одержано таку згоду, репрезентована держава надсилає державі перебування консульський патент або інший документ про призначення глави консульства. В патенті або іншому документі зазначаються ім'я і прізвище глави консульства, його ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту або іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

Репрезентована держава повідомляє державі перебування ім'я і прізвище, ранг і посаду консульської службової особи, що її призначено в консульство не як главу консульства.

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Держава перебування може в усякий час повідомити репрезентовану державу про те, що екзекватуру або інший дозвіл глави консульства взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо він вже приступив до своєї роботи.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі і співробітнику консульства свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа і співробітник консульства могли виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цим договором і законодавством держави перебування.

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування виконувати функції глави консульства. Репрезентована держава повинна про це заздалегідь сповістити державу перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, які надаються главі консульства згідно з даним Договором.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано йому за його дипломатичним статусом.

1. Передбачені цим Договором права та обов'язки консульських службових осіб поширюються рівною мірою на членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, на яких покладено здійснення консульських функцій.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм за їх дипломатичним статусом.

Репрезентована держава може відповідно до законів держави перебування набувати у власність або орендувати земельні ділянки будинки або частини будинків для розміщення консульства і житлових приміщень консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави і не проживають у державі перебування постійно. Держава перебування в разі потреби подає в цьому всіляку допомогу й підтримку.

1. На будинку консульства може бути укріплено державний герб і найменування консульства мовою репрезентованої держави та мовою держави перебування.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства може вивішуватися прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може вивішувати на використовуваних ним засобах пересування прапор репрезентованої держави.

1. Будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, а також на земельну ділянку, що обслуговує ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній.

Консульські архіви є недоторканними в усякий час і незалежно від їх місцезнаходження.

1. Консульство має право зноситися зі своїм урядом або з дипломатичними представництвами та іншими консульствами репрезентованої держави незалежно від того, де вони знаходяться. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами (мішки, сумки й ін.). Установлення і використання радіопередавачів можуть провадитись тільки за згодою держави перебування.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті самі тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, котрі мають видимі зовнішні знаки, що вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю або затриманню з боку властей держави перебування.

3. Особам, зайнятим перевезенням консульських валіз (консульським кур'єрам), держава перебування надає ті самі права, привілеї та імунітети, що й дипломатичним кур'єрам репрезентованої держави.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна або літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням числа місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна або літака чи передати йому таку валізу.

Консульська службова особа або співробітник консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, є недоторканними. Вони не підлягають арештові або отриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до них з належною повагою і вживати всіх потрібних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

1. Консульська службова особа або співробітник консульства користується імунітетом від юрисдикції держави перебування, якщо він ще є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, крім випадків:

а) речових позовів, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, якщо тільки він не володіє ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

б) позовів відносно успадкування, щодо яких консульська службова особа або співробітник консульства виступає виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем чи відказоодержувачем як приватна особа, а не від імені репрезентованої держави;

в) позовів, що стосуються будь-якої професійної чи комерційної діяльності, яку здійснює консульська службова особа або співробітник консульства в державі перебування за межами своїх офіційних функцій.

2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо консульської службової особи або співробітника консульства, якщо він не є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, за винятком тих випадків, які підпадають під підпункти "а", "б" і "в" пункту 1 цієї статті, і не інакше як при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності його особи та його резиденції.

3. Члени сімей консульських службових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи або співробітники консульства.

4. Репрезентована держава може відмовитись від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їх сімей. Відмова в усіх випадках повинна бути певно вираженою.

Відмова від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету щодо виконання рішення, для чого потрібна окрема відмова.

1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.

2. В разі згоди репрезентованої держави на те, щоб консульська службова особа або співробітник консульства, який є громадянином репрезентованої держави і постійно не проживає в державі перебування, дали показання свідків, вони можуть на просьбу дати такі показання.

3. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу або співробітника консульства, який не є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення його до відповідальності в разі відмовлення давати показання або нез'явлення в суд не допускається.

4. Співробітник консульства, який є громадянином держави перебування чи особою, що постійно проживає в ній, може відмовитись давати свідчення про обставини, котрі стосуються службової діяльності.

5. При застосуванні положення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, вживається всіх розумних заходів з метою уникнути перешкод у роботі консульства. У випадках, коли це можливо, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи або співробітника консульства.

6. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

7. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульських службових осіб та співробітників, які проживають разом з ними, при умові, що в кожному разі заінтересована особа не є громадянином держави перебування або не проживає в ній постійно.

Консульська службова особа або співробітник консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними і є громадянами репрезентованої держави, але постійно не проживають у державі перебування, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і справляння будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави чи якоїсь фізичної або юридичної особи, що діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, коли репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються оплати різних видів обслуговування.