З метою правильного і однакового вирішення спорів, пов'язаних із залученням коштів підприємств і господарських організацій для фінансування дорожнього господарства України, Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Відповідно до статті 4 Закону України від 18 вересня 1991 року N 1562-12 "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" в редакції Закону України від 17 листопада 1992 року N 2788-12 "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" господарюючі суб'єкти відраховують кошти на дорожні роботи диференційовано в залежності від виду своєї діяльності. Конкретний розмір відрахувань, що повинні надійти від певного підприємства (організації), визначається Верховною Радою Республіки Крим, обласними Радами народних депутатів.

Акт Верховної Ради Республіки Крим або обласної Ради народних депутатів, яким встановлений розмір цих відрахувань конкретним підприємством (організацією), є актом ненормативного характеру. Отже господарюючі суб'єкти відповідно до чинного законодавства мають право звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого акту повністю або частково недійсним.

2. Згідно із статтею 9 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" кошти для дорожніх робіт, зазначені в статті 4 цього Закону, є обов'язковими неподатковими платежами. Відповідно до статті 3 Порядку збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.93 N 83 (далі "Порядок"), ці відрахування на рахунки відповідних дорожніх підприємств і організацій повинні бути проведені не пізніше 15 числа кожного місяця в розмірі 1/3 платежу, а остаточно за квартал - до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Своєчасно не сплачені кошти стягуються відповідними дорожніми організаціями у безспірному порядку з нарахуванням пені у розмірі, встановленому законодавством України (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.93 N 83).

Щодо розміру цієї пені, то з цього питання слід керуватись абзацем 3 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 8 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", згідно з яким ця пеня становить 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення.