Період, який минув від початку проведення в Україні судової реформи, відзначений:

- утвердженням у країні судової влади як самостійної гілки державної влади;

- наділенням її необхідними владними повноваженнями, які реалізуються тільки судами;

- визначенням у законі механізму обов'язкового виконання судових актів, що набрали законної сили;

- створенням органів державної судової адміністрації;

- встановленням у законі порядку забезпечення судової діяльності, згідно з яким воно здійснюється самими органами судової влади;

- наявністю спеціалізованих навчальних закладів і науково-методичної установи, якою є Академія суддів України.

Незважаючи на труднощі, а іноді й протидію розвиткові судової реформи, можна констатувати, що судова влада "відбулася" і що вона здатна захистити права людини, інтереси суспільства та держави.

Одним із важливих досягнень у сфері правосуддя є закріплення в Конституції України гарантій незалежності і недоторканності суддів, без чого неможливо забезпечити здійснення судових повноважень.

Досягнення у справі становлення судової влади очевидні, однак подальшому розвиткові судової реформи заважає ряд негативних факторів, які істотно впливають на ефективність роботи судів і доступність правосуддя. Це спричиняє численні обгрунтовані скарги громадян.

Після IV з'їзду суддів України прийнято і введено в дію Закон "Про судоустрій України", новий Кримінальний кодекс України, з 1 січня 2003 р. набере чинності Сімейний кодекс України, внесені зміни до Кримінально-процесуального, Цивільного та Господарського процесуальних кодексів України. Цей блок законодавчих актів має важливе значення як для зміцнення судової системи, так і для її подальшого розвитку та вдосконалення.

Однак практика показує, що вкрай необхідні й інші закони, прийняття яких невиправдано зволікається. Чинне процесуальне законодавство не відповідає судоустрою України.

Нові Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний кодекси України до цього часу не прийняті, що негативно позначається на своєчасності та якості розгляду справ, а також на судовому захисті прав учасників судочинства. Необхідно прискорити і прийняття нових Господарського та Адміністративного процесуальних кодексів України, Кодексу про адміністративні проступки.

Досі не вирішено проблему, пов'язану з реалізацією конституційного права громадян на кваліфіковану юридичну допомогу і визначенням порядку безкоштовного надання такої допомоги малозабезпеченим верствам населення. Залишається неврегульованою процедура розгляду адміністративних справ, не утворено систему адміністративних судів, що створює для громадян істотні труднощі в захисті своїх прав.

Утвердження демократії в державі без дійсно незалежного суду неможливе. Якою б досконалою не була судова система, вона не може функціонувати без відповідного забезпечення її діяльності державою. Відсутність такого забезпечення позбавляє судову владу і незалежності, і самостійності.

Швидке та якісне вирішення судових справ немислиме без належного кадрового, фінансового і матеріально-технічного забезпечення роботи судів. Джерело життєдіяльності судової системи одне - Державний бюджет. Незважаючи на очевидність зазначених положень, забезпечення судів доведено Урядом України до рівня, який ставить під сумнів можливість подальшого виконання ними конституційного положення про судовий захист прав та свобод людини і громадянина.

До цього часу не вирішено питання про погашення заборгованості судів загальної юрисдикції перед місцевими адміністраціями за комунальні послуги, послуги зв'язку, ремонт приміщень, а також перед суддями з окремих видів грошового забезпечення.

Більшість приміщень судів загальної юрисдикції потребує термінового ремонту, в них немає необхідної кількості залів судового засідання, нарадчих кімнат, кабінетів для суддів, не налагоджено їх технічне забезпечення. Через відсутність фінансування повільними темпами йде робота з комп'ютеризації та інформаційного забезпечення діяльності судів, а в окремих із них вона взагалі не провадиться.

У зв'язку зі змінами законодавства і розширенням повноважень судів загальної юрисдикції навантаження на них із розгляду справ значно зросло, а штати їх не укомплектовані. Необхідно затвердити нормативи навантаження на суддів та працівників апарату судів і на цій основі забезпечити фінансування судової системи з урахуванням штатної чисельності суддів та працівників судів.