(за матеріалами Вищого господарського суду України)

Вищий господарський суд України надсилає огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням валютного законодавства.

1. Передбачені частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строки притягнення до адміністративної відповідальності не підлягають застосуванню до правовідносин, пов'язаних із стягненням штрафних санкцій з суб'єктів господарювання - юридичних осіб за порушення ними валютного законодавства.

Рішенням арбітражного суду задоволено позов акціонерного комерційного банку (далі - банк) до Національного банку України про визнання недійсною постанови про застосування до банку штрафних санкцій за порушення валютного законодавства.

Це рішення мотивовано тим, що передбачений частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) двомісячний строк для накладення стягнення закінчився, до того ж у діях банку відсутні порушення правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Національний банк України просив скасувати рішення зі справи та відмовити у позові з тих мотивів, що положення КпАП України не підлягають застосуванню до юридичних осіб, а також з огляду на порушення банком правил здійснення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, яке полягало в отриманні комісійної винагороди в іноземній валюті.

Розглянувши доводи заявника, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про неправильне застосування арбітражним судом норм законодавства, виходячи з такого.

Постановою Національного банку України до банку застосовано штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і підпункту 2.19 Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 р. N 127, у частині отримання комісійної винагороди від клієнта у гривнях під час проведення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. На порушення згаданих норм банком отримано комісійну винагороду в іноземній валюті (1).

_____________________

КпАП України, зокрема глава 2 цього Кодексу, визначає суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення лише фізичну особу. Як вбачається зі змісту статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", можливість стягнення штрафних санкцій із суб'єктів господарювання - юридичних осіб за порушення ними валютного законодавства не обмежується якимись певними строками.

Висновок про те, що передбачені частиною першою статті 38 КпАП України строки не застосовуються у випадках притягнення юридичних осіб до відповідальності за порушення валютного законодавства, вміщено у підпункті 1.3 пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. N 7-рп/2001 зі справи N 1-22/2001.

З огляду на викладене, посилання у рішенні арбітражного суду на те, що постанова Національного банку України прийнята на порушення статті 38 КпАП України, є безпідставним.

За таких обставин рішення зі справи скасовано, у позові відмовлено.

2. Здійснення резидентами імпортних операцій на умовах відстрочення поставки у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу постачальникові імпортованої продукції, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, задоволене позовні вимоги підприємства до державної податкової інспекції щодо визнання недійсним рішення про застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) з посиланням на те, що сторонами за договором погоджено перехід права власності на товар лише після отримання підтвердження про надходження коштів на його оплату.

У заяві до Вищого арбітражного суду України державна податкова інспекція просила скасувати рішення і постанову зі справи та відмовити у позові з огляду на здійснення підприємством імпортних операцій на умовах відстрочення поставки з порушенням вимог Закону.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про неправильне застосування арбітражним судом норм законодавства, виходячи з такого.

Рішенням державної податкової інспекції підприємству нараховано пеню за порушення вимог частини першої статті 2 Закону, відповідно до якої імпортні операції резидентів, що здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Як вбачається з матеріалів справи, підприємством відповідної ліцензії не отримано.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону (у редакції Закону України від 07.05.96 р. N 184/96-ВР), порушення резидентом терміну, передбаченого частиною першою статті 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згадана норма Закону є імперативною та не ставить факт надходження товару в Україну в залежність від переходу права власності на товар.

За таких обставин рішення і постанову арбітражного суду скасовано та відмовлено у позові.

3. Вимоги Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо терміну зарахування на валютний рахунок виручки в іноземній валюті під час здійснення експортних операцій поширюються також на вексельну форму розрахунків.

Рішенням арбітражного суду товариству з обмеженою відповідальністю (далі - товариство) відмовлено в позові про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій з огляду на порушення товариством вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон) у частині терміну зарахування резидентом на валютний рахунок виручки в іноземній валюті під час здійснення експортних операцій.

У заяві до Вищого арбітражного суду України товариство просило скасувати рішення зі справи та задовольнити позовні вимоги з посиланням на те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо застосування вексельної форми розрахунків.