суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. і Кашпур О.В. щодо постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2205 у справі № П/857/6/24,

за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії "Наш край", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Служби безпеки України - про заборону діяльності політичної партії, провадження в якій відкрито,

за апеляційною скаргою політичної партії "Наш край" на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, ухвалене у складі: судді-доповідача Гуляка В.В., суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.,

1) Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог

У травні 2024 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, Мін’юст) звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до політичної партії "Наш край" (далі - відповідач, ПП "Наш край", Партія), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Служби безпеки України (далі - СБУ, третя особа) - з вимогами:

- заборонити діяльність ПП "Наш край" (код ЄДРПОУ: 37724082, юридична адреса: вул. Велика Житомирська, 30, м. Київ);

- передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

На обґрунтування позову Мін’юст зазначив, що діяльність ПП "Наш край" загрожує територіальній цілісності та суверенітету України. Так, окремі представники регіональних осередків ПП "Наш край" після вторгнення російської федерації (далі - рф) перейшли на бік ворога, підтримали військову агресію рф на тимчасово окупованих рф територіях України, сприяють країні-агресору та брали участь у проведенні так званого "референдуму про приєднання до рф", зайняли адміністративно-розпорядчі посади в окупаційних адміністраціях. Мін’юст уважав, що вказані відомості є свідченням незаконної та антиукраїнської діяльності ПП "Наш край", спрямованої на співпрацю із країною-агресором на шкоду національним інтересам України, у зв’язку з чим просив її заборонити.

2) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 позов задоволено:

- заборонено діяльність ПП "Наш край";

- передано майно, кошти на інші активи ПП "Наш край", її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що діяльність ПП "Наш край" містить ознаки систематичної антиконституційної діяльності на шкоду державній безпеці України в інтересах рф.

Як зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що окремі діячі ПП "Наш край" підтримують військову агресію рф проти України, беруть участь у формуванні окупаційних адміністрацій і надавали ворогу інформацію оборонного характеру. Водночас Партія не відреагувала належним чином на протиправні дії її членів. За мовчазної згоди Партії її окремими діячами проводилася і продовжується проводитися антиукраїнська діяльність.

Зокрема, Деркач Андрій Леонідович (далі - Деркач А.Л.), який був членом вищого керівного органу Партії - Політичної ради ПП, припинив членство у Партії через рік після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України й увесь час провадив відверто антиукраїнську та підривну діяльність. Ще у 2020 році США застосували до Деркача А.Л. санкції й визнали його агентом російської розвідки. В Україні санкції до Деркача А.Л. були застосовані у 2021 році. Попри наявність цих фактів, Деркач А.Л. залишався серед керівництва Партії аж до лютого 2023 року.

Судом першої інстанції також було встановлено, що Службою безпеки України задокументовано злочини проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, фігурантами яких є значна кількість депутатів районних, міських і селищних рад від ПП "Наш край", що активно співпрацюють з російськими загарбниками, добровільно займають посади в окупаційних органах влади та сприяють здійсненню збройної агресії проти України.

3) Короткий зміст апеляційної скарги

09.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ПП "Наш край" на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024.

В апеляційній скарзі Партія, серед іншого, наголошувала на тому, що необхідність заборони Партії суд першої інстанції обґрунтував окремими випадками протиправної діяльності осіб, раніше тим чи іншим чином причетних до Партії, та відсутністю реакції керівництва Партії щодо засудження протиправних дій таких осіб. На думку відповідача, суд першої інстанції протиправно пов’язав індивідуальну діяльність 14 фізичних осіб з діяльністю всієї Партії й проігнорував висловлювання її ідейних лідерів та / або вищого керівництва Партії, які послідовно публічно засуджували збройну агресію рф проти України та осіб, у тому числі з числа членів Партії, які перейшли на бік ворога.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу Партії задоволено, а рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 - скасовано, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Статут і програма Партії не містять положень, які б були спрямовані на ліквідацію незалежності України; зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; підрив безпеки держави тощо.

Водночас особи, з діяльністю яких позивач і третя особа пов’язують такі загрози, не вчиняли будь-яких дій від імені Партії, їхня діяльність не була санкціонована Партією.

Зрештою Верховний Суд зазначив, що ліквідація Партії тільки через окремі випадки співпраці деяких членів Партії на окупованих територіях з представниками держави-агресора є непропорційною цілям, на досягнення яких спрямований такий захід.

З такою постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджуємося, тому, відповідно до частини третьої статті 34 КАС України, висловлюємо окрему думку.

Відповідно до частини першої статті 37 Конституції України забороняються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Частиною першою статті 5 Закону № 2365-III передбачено, що утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їхні програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України;

4) підрив безпеки держави;

5) незаконне захоплення державної влади;

6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини;

8) посягання на здоров’я населення;

9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

9-1) пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії рф як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну;

10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;

11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань рф, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих рф, а також представників окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як "повстанці", "ополченці", "ввічливі люди" тощо".

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 2365-III у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, установлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

- ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення;

- пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

- порушення рівноправності громадян залежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Отже, порушення політичною партією вимог Конституції та законів України, у тому числі вчинення дій, заборонених частиною першою статті 37 Конституції України і частиною першою статті 5 Закону № 2365-III, є підставою для заборони її діяльності.

Не заперечуючи висновку про те, що індивідуальна поведінка членів партії, несанкціонована партією в межах політичної (публічної) чи партійної діяльності, не може бути свідченням участі Партії в антиукраїнській діяльності, все ж уважаємо, що в цій справі були наявні обставини, які свідчать про те, що діяльність партії, через призму дій та вчинків її членів і представників, становить загрозу незалежності, суверенітету і територіальній цілісності України.

У постановах від 06.09.2022 у справі № П/857/1/22, від 15.09.2022 у справі № П/857/8/22, від 23.09.2022 у справі № 857/3/22, предметом розгляду яких також була заборона діяльності політичних партій в Україні, Верховний Суд сформував позицію, відповідно до якої членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання в нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх уподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів.

Проте публічна діяльність членів партії, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, не тільки "звужує" їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а особливо за свої ідеї та заклики, проголошені в публічному просторі.

Висловлювання членів політичної партії, їхня публічна діяльність, зокрема лідерів політичної партії, відображають не просто особисту думку (суб’єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію політичної партії загалом. Адже партія - це не "фікція", як в доктрині цивільного права називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована. Верховний Суд у вказаних постановах звернув увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Партія добробуту, Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини" [Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey], рішення від 13.02.2003; заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98] визнав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.

ЄСПЛ у рішенні від 30.01.1998 у справі "Об’єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини" [United Communist Party of Turkey and оthers v. Turkey], заява № 133/1996/752/951; §58) зазначив, що статут і програма політичної партії не можуть бути прийняті до уваги як єдиний критерій для визначення цілей і намірів політичної партії. Зміст програми має бути порівняний з фактичними діями лідерів партії та її членів і позицією, яку вони захищають. Узяті разом ці дії і виголошені позиції можуть бути взяті до уваги під час слухань про розпуск чи заборону діяльності політичної партії за умови, що в цілому вони розкривають справжні її цілі і наміри.

У зв’язку з цим статутні та програмні цілі ПП "Наш край" Верховний Суд мав оцінити не ізольовано, а у зіставленні з публічною діяльністю і висловлюваннями лідерів політичної партії та ставленням до них самої Партії, адже тільки так можливо визначити справжню мету і суть діяльності політичної партії.

У контексті викладеного зазначаємо, що центральним керівним представницьким органом Партії, що здійснює загальне керівництво Партією в період між З’їздами, є Політична рада Партії, кількісний та персональний склад якої визначається З’їздом Партії.

Рішенням З’їзду ПП "Наш край" від 20.02.2021 було затверджено персональний склад Політичної ради ПП "Наш край" у кількості 20 осіб, до якої було включено (дообрано), зокрема, Деркача А.Л.

Про те, що Деркач А.Л. є одним з регіональних лідерів ПП "Наш Край" було зазначено й на офіційному вебсайті ПП "Наш край" в мережі "Інтернет". У судових засіданнях Мазурчак О.В. - співголова Партії та голова Центрального виконавчого комітету Партії - не заперечував щодо вагомої ролі Деркача А.Л. в Партії й бажання Партії асоціюватися з іменем Деркача А.Л. з огляду на його значний політичний вплив, зокрема в Сумській області.

Отже, висновок Верховного Суду про те, що Деркач А.Л. не мав лідерських позицій в Партії та/або не впливав на основні напрямки діяльності Партії не відповідає обставинам, установленим Верховним Судом.