На підставі звернення судді Господарського суду міста Києва Бойка Р. В. (вх. № 2731/0/1-24 від 13 вересня 2024) на розгляд Пленуму Верховного Суду винесено питання про внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо конституційності підпункту 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" в частині доповнення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України нормою про звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, у вигляді обов’язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 24 травня 2024 року у справі № 917/2193/23 дійшов висновку про невідповідність пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, які звільняють боржника від передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за час прострочення виконання грошового зобов’язання з 24 лютого 2022 року, приписам частини четвертої статті 13, частин першої, четвертої статті 41 Конституції України щодо звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у вигляді сплати інфляційної складової боргу, та застосував положення Конституції України як норми прямої дії.

Водночас слід зазначити, що Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до зобов’язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія зазначеного пункту поширюється на договори про надання поворотної фінансової допомоги – позики (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); кредитний договір (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23); сплата відсоткового доходу за облігаціями (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23); усі види кредитних (позикових) боргових зобов’язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року у справі № 910/13689/23).

Крім того, варто зауважити, що тлумачення змісту пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов’язань. Такі особливості виявляються: 1) в період існування особливих правових наслідків – дія воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. До них належать договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Вони полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов’язань за такими договорами, то вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).