Другий сенат Конституційного Суду України у складі:

Мойсик Володимир Романович (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Лемак Василь Васильович,

Первомайський Олег Олексійович,

Різник Сергій Васильович (доповідач),

Юровська Галина Валентинівна,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Різника С.В. та дослідивши матеріали справи, Другий сенат Конституційного Суду України

1. Гольдарб Максим Юрійович як суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/277 від 29 липня 2024 року) визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 12 частини першої, частину третю статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Приписи частин першої та другої статті 309 Кодексу встановлюють перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 309 Кодексу до таких ухвал належать ухвали слідчого судді "про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування".

Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу "інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді". До таких ухвал належать, зокрема, ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування.

Гольдарб М.Ю. вважає, що пункт 12 частини першої, частина третя статті 309 Кодексу не відповідають частині першій статті 8, частині першій статті 55, пунктам 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності оспорюваних приписів Кодексу, Гольдарб М.Ю. цитує приписи Конституції України, рішення Конституційного Суду України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Європейського суду з прав людини, Загальний коментар Комітету Організації Об’єднаних Націй із прав людини до статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 23 серпня 2007 року (General Comment No. 32 Article 14: Right to equality before courts and tribunals and to a fair trial CCPR/C/GC/32), посилається на приписи Кодексу, а також на судові рішення в його справі.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.

2.1. Слідче управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області здійснювало досудове розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 1 червня 2023 року, за підозрою Гольдарба М.Ю. у вчиненні кримінальних правопорушень, визначених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 436-2, частиною третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України.

2.2. Слідчий слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області звернувся до суду з клопотанням, що його погодив прокурор Київської міської прокуратури, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

2.3. Слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва, розглянувши зазначене клопотання у відкритому судовому засіданні за участю, зокрема, захисника, що діяв в інтересах Гольдарба М.Ю., ухвалою від 10 січня 2024 року клопотання задовольнив та дав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою Гольдарба М.Ю. у вчиненні кримінальних правопорушень, визначених частиною шостою статті 111-1, частиною другою статті 436-2, частиною третьою статті 436-2 Кримінального кодексу України, а також роз’яснив, що в разі, коли підозрюваний, стосовно якого слідчий суддя ухвалив ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з’явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюватимуть за загальними правилами, визначеними Кодексом. Слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва свою ухвалу мотивував, зокрема, тим, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, які караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років, орган досудового розслідування має достовірну інформацію про те, що підозрюваний задля ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органів слідства та суду на території країн Європейського Союзу, а тому притягнути його до кримінальної відповідальності в загальному порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, не вбачається можливим.

2.4. Захисник, що діяв в інтересах Гольдарба М.Ю., оскаржив ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року апеляційним порядком.

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника, що діяв в інтересах Гольдарба М.Ю., мотивувавши це тим, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не встановлено оскарження апеляційним порядком ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування.

2.5. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу захисника, що діяв в інтересах Гольдарба М.Ю., на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, ухвалою від 4 червня 2024 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, відмовила у відкритті касаційного провадження. Суд касаційної інстанції, застосувавши оспорювані приписи Кодексу, підтримав позицію суду апеляційної інстанції та зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, не підлягає оскарженню апеляційним порядком, тому рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

3. Другий сенат Конституційного Суду України, розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з ухваленням неодностайно Третьою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України Ухвали від 10 вересня 2024 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить із такого.

3.1. За Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих приписів) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55 ); конституційна скарга є прийнятною за умов її відповідності вимогам, визначеним, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77 ).

3.2. Суб’єкт права на конституційну скаргу твердить, що "законодавець поставив право на апеляційне оскарження в залежність від результатів розгляду клопотання, чим встановив привілейоване положення сторони обвинувачення, яка наділена правом оскарження у випадку відмови в задоволенні клопотання, порівняно із стороною захисту, яка позбавлена права на оскарження у разі задоволення клопотання"; "таке привілейоване становище сторони обвинувачення порівняно зі стороною захисту з точки зору наявності права на апеляційне оскарження не узгоджується (становище) з принципом верховенства права, порушує право на судовий захист та прямо суперечить принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, який віднесено до основних засад судочинства".

Гольдарб М.Ю. висновує, що "приписи п. 12 ч. 1, ч. 3 ст. 309 КПК України, запроваджуючи різні змагальні можливості для сторони захисту і сторони обвинувачення в реалізації права на оскарження результатів розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, ставлять сторону захисту у нерівне невигідне становище, а тому суперечать встановленому п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України принципу рівності всіх учасників перед законом і судом, а також приписам ст. ст. 8, 55 Основного закону, які встановлюють верховенство права та гарантують право на судовий захист".

3.3. Другий сенат Конституційного Суду України звертає увагу на те, що суб’єкт права на конституційну скаргу обґрунтовує неконституційність оспорюваних приписів Кодексу насамперед посиланням на низку рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення окремих приписів Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України. Юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені в цих рішеннях, стосуються забезпечення принципу рівності перед законом і судом учасників цивільного та господарського судових процесів і їхнього права на апеляційне та касаційне оскарження окремих судових рішень та були сформульовані в період чинності статті 129 Конституції України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401).