Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про ратифікацію Протоколу N 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року".

Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 56 народних депутатів України, в якому порушується клопотання про визнання неконституційним Закону України "Про ратифікацію Протоколу N 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року" від 22 лютого 2000 року N 1484-111 (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 13, ст. 111).

Суб'єкт права на конституційне подання свої доводи обгрунтовує тим, що при прийнятті зазначеного Закону було порушено ряд статей Конституції України (частини першу, другу статті 94, частину третю статті 84, статтю 91, частину першу статті 93) та Регламенту Верховної Ради України.

2. Розглядаючи зазначене конституційне подання, Конституційний Суд України виходить з такого.

У статті 94 Конституції України встановлено правила щодо порядку підписання і офіційного оприлюднення законів України, відповідно до яких закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Як зазначається у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 року" від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000, "жодного винятку з цих правил щодо порядку підписання і офіційного оприлюднення законів України про ратифікацію міжнародних договорів Конституція України не передбачає".

Зазначеним Рішенням Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 року" від 24 грудня 1999 року N 1350-XIV, підписаний і оприлюднений згідно з чинними на той час положеннями статті 7 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 року Головою Верховної Ради України, був визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Цим же Рішенням положення частини першої статті 7 названого Закону також визнано неконституційними.

Оскільки Закон України "Про ратифікацію Протоколу N 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року" підписаний і оприлюднений відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародні договори України", а не відповідно до положень статті 94 Конституції України, суб'єкт права на конституційне подання порушує клопотання про визнання Закону України "Про ратифікацію Протоколу N 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року" неконституційним.