Велика палата Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 14 листопада 2023 року постановила Ухвалу № 17-уп/2023 (далі - Ухвала), якою закрила конституційне провадження у справі № 1-7/2020(172/20) за конституційним поданням 142 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення абзацу четвертого преамбули у системному зв’язку з частиною другою статті 3, частини четвертої статті 13, частини п’ятої статті 17 Конституції України.

Не підтримую Ухвали та на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за потрібне викласти окрему думку (розбіжну) щодо Ухвали та низки значущих для цього провадження понять та явищ.

1. Аргументуючи підставу для закриття конституційного провадження в цій справі, Конституційний Суд в Ухвалі зазначив, зокрема таке:

- "Потребу в офіційному тлумаченні окремого припису абзацу четвертого преамбули Конституції України, а саме словосполуки "гідних умов її життя ", у системному зв ’язку з приписами частини другої статті 3, частини четвертої статті 13, частини п’ятої статті 17 Конституції України народні депутати України вбачають в усуненні інтерпретаційних розбіжностей і уникненні неоднозначного розуміння та використання цієї словосполуки. Однак конкретних прикладів наявності інтерпретаційних розбіжностей та неоднозначного розуміння і використання цих приписів Конституції України, які б спричинили юридичні проблеми у практиці з їх відповідними наслідками, у конституційному поданні не наведено" ( абзац п’ятий пункту 3 мотивувальної частини);

- "Крім того, автори клопотання констатують, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання соціального забезпечення громадян "через призму достатнього життєвого рівня", однак залишив поза увагою таке поняття, як "гідні умови життя". Проте таке твердження не доводить потреби в офіційному тлумаченні зазначеного припису преамбули Конституції України у системному зв’язку з іншими приписами Основного Закону України" ( абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини ).

2. З огляду на зазначену мотивацію Конституційний Суд дійшов висновку про закриття конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, визначеним цим законом.

3. За відомою юридичною позицією Конституційного Суду "людську гідність необхідно трактувати як право <...> і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав" (перше речення абзацу шостого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 ).

Вважаю, що, закриваючи конституційне провадження у цій справі, Конституційний Суд втратив слушну нагоду розвинути наведену юридичну позицію у спосіб офіційного тлумачення низки конституційних приписів у їх посутньому зв’язку.

4. У цій справі Конституційний Суд мав можливість сформулювати юридичну позицію стосовно значення і суті преамбули Конституції України та надати відповідь на питання допустимості офіційного тлумачення її приписів національним органом конституційного контролю.

5. Конституційний Суд дійшов висновку про закриття конституційного провадження за конституційним поданням 142 народних депутатів, які репрезентують майже третину складу українського парламенту.

У мотивуванні конституційного подання акцентовано на тому, що "є практична необхідність у роз’ясненні та офіційній інтерпретації положень абзацу 4 преамбули Конституції України в її зв’язку з іншими положеннями Основного Закону з метою з’ясування, які умови життя людини слід вважати гідними з урахуванням соціальної спрямованості економіки держави, а також, що є показником гідних умов життя в аспекті головного обов’язку держави утверджувати і забезпечувати права та свободи людини і громадянина" ( абзац другий ).

Тобто, парламентарі (більшість із яких ще не мали на той час значного досвіду законотворчої діяльності) звернулися до Конституційного Суду, як національного органу конституційного контролю з проханням офіційно витлумачити низку найважливіших приписів Конституції України як акта установчої влади Українського народу.

Розумно сподіватися, що результати такого офіційного витлумачення парламентарі мали б надалі використати у своїй законотворчій діяльності, що, можливо, зменшило б ризик ухвалення Верховною Радою України актів, які б суперечили Основному Закону України.