Вищий господарський суд України у порядку інформації надсилає огляд практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про податки.

1. Відсутність обов'язкових реквізитів податкової накладної позбавляє покупця права на податковий кредит.

Рішенням арбітражного суду відмовлено у позові акціонерному товариству (далі - товариство) про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції про стягнення з товариства фінансових санкцій за податком на додану вартість. Рішення суду мотивовано правомірністю застосування до товариства фінансових санкцій. Постановою голови арбітражного суду рішення залишено без зміни з тих же підстав.

Товариство, не погодившись з рішенням та постановою, звернулось до Вищого арбітражного суду України з заявою, у якій просило скасувати судові акти зі справи з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що судові акти зі справи відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Державною податковою інспекцією перевірено правомірність відшкодування товариству податку на додану вартість. Перевіркою встановлено, що податкові накладні складено з численними порушеннями вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон). За результатами перевірки складено акт та прийнято рішення про застосування до товариства фінансових санкцій.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, за якими товариство віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не містять дати їх виписування та адреси підприємства, що її виписувало.

Враховуючи, що норми матеріального права арбітражним судом застосовано правильно, постанову арбітражного суду залишено без зміни.

2. Операції з перевезення залізницею експортних вантажів між внутрішньою митницею і митницею на кордоні, тобто без перетину державного кордону України, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Рішенням арбітражного суду задоволено позов залізниці (далі - позивач) до державної податкової інспекції про визнання недійсним її рішення у частині донарахування залізниці податку на додану вартість та стягнення фінансових санкцій з посиланням на те, що залізницею надавалися транспортні послуги з перевезення експортних вантажів від пункту внутрішньої митниці до пункту поза межами державного кордону України з перевантаженням у портах України, отже податок на додану вартість відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) мав обчислюватися за нульовою ставкою.

Постановою голови арбітражного суду назване рішення скасовано з тих підстав, що позивачем фактично надавалися послуги з перевезення вантажів, які перебували під митним контролем, тільки у межах митної території України без перетинання державного кордону України, і за таких обставин оподаткування повинно здійснюватися виходячи з 20-відсоткової ставки оподаткування, передбаченої пунктом 6.1 статті 6 Закону.

У заяві до Вищого арбітражного суду України позивач просив скасувати цю постанову, залишивши без зміни рішення арбітражного суду з посиланням на таке.

Перевезення вантажів від внутрішньої митниці до місця навантаження на судно у морському порту є складовою частиною міжнародного перевезення вантажів від пункту проведення митних процедур з випуску вантажів за межі митного кордону України до пункту поза межами державного кордону України і тому податок на додану вартість слід обчислювати за нульовою ставкою.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку і заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність залишення без зміни постанови арбітражного суду з таких підстав.

Рішення державної податкової інспекції прийнято на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення залізницею вимог пункту 6.1 статті 6 Закону щодо оподаткування транспортних послуг на митній території України за нульовою ставкою.

Як встановлено арбітражним судом, залізницею фактично надавалися послуги з транспортування вантажів, які знаходились під митним контролем, тільки у межах митної території України без перетинання державного кордону України.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється з операцій, пов'язаних з наданням транспортних послуг за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

Спільним листом Державної податкової адміністрації України та Укрзалізниці від 17.05.99 N 7086/7/16-1321 "Про застосування нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні міжнародних перевезень" звернено увагу підприємств, які входять до складу Укрзалізниці, на те, що у разі надання послуг з транспортування вантажів, які знаходяться під митним контролем, між внутрішньою митницею і митницею на кордоні, тобто без перетинання державного кордону України, операції з надання таких послуг оподатковуються за ставкою 20 відсотків (у тому числі доставка вантажів, призначених для експортування (вивезення) за межі митних кордонів України, у порти).

Викладені у постанові висновки арбітражного суду відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи, оскільки операції з надання послуг з транспортування вантажів, які знаходяться під митним контролем, між внутрішньою митницею і митницею на кордоні, тобто без перетинання державного кордону України, у тому числі операції з доставки вантажів, призначених для експортування (вивезення) за межі митних кордонів України, у морський порт, підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

З огляду на викладене постановою Вищого господарського суду України постанову арбітражного суду залишено без зміни.

3. Операції з передачі основних фондів як внесків до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Рішенням арбітражного суду задоволено позовні вимоги спільного підприємства: рішення державної податкової адміністрації визнано недійсним з огляду на невідповідність його вимогам чинного законодавства. Постановою наглядової інстанції рішення залишено без зміни з тих же підстав.

У заяві до Вищого арбітражного суду України про перевірку рішення і постанови зі справи, державна податкова адміністрація посилалася на невідповідність висновків суду нормам чинного законодавства.

Перевіривши повноту встановлення арбітражним судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про правильне застосування арбітражним судом норм чинного законодавства, виходячи з такого.

Державною податковою адміністрацією перевірено дотримання спільним підприємством вимог чинного законодавства. Перевіркою встановлено, що до бюджету не сплачено податок на додану вартість за передачу основних фондів в обмін на корпоративні права, оскільки така передача є операцією з виконання робіт, отже підлягає оподатковуванню податком на додану вартість. За результатами перевірки складено акт та прийнято оспорюване рішення про застосування до спільного підприємства фінансових санкцій.

Відповідно до вимог підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на її корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів).

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємством з іноземними інвестиціями є підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Арбітражним судом встановлено, що іноземним інвестором - засновником спільного підприємства до статутного фонду внесено іноземну інвестицію в обмін на корпоративні права в обсязі статутного фонду, визначеного установчими документами. Реєстрацію іноземної інвестиції та підприємства з іноземними інвестиціями здійснено у порядку, визначеному чинним законодавством.