Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича - суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянки Мигаленко Любові Віталіївни щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 172 Кримінального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Селівона М.Ф. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянка Мигаленко Л.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 172 Кримінального кодексу України, оскільки вважає, що суди загальної юрисдикції, органи прокуратури, до яких вона зверталася, у своїх рішеннях неоднозначно застосовують положення зазначених законів. Це призвело, на думку суб'єкта права на конституційне звернення, до порушення його конституційних прав.

2. Колегія суддів Конституційного Суду України з конституційних звернень (подань) Ухвалою від 28 травня 2002 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України"- невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією та Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному зверненні.

3. Громадянка Мигаленко Л.В. з 1 вересня 1995 року працювала на Черкаському СП "Італьяно в Україні, ЛТД" оператором лінії розливу. З 29 березня 1997 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною. Після закінчення відпустки 29 березня 2000 року прибула на підприємство, але до виконання обов'язків оператора лінії розливу не приступила. 5 квітня того ж року звернулася до керівництва підприємства із заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з невиконанням власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. При цьому, посилаючись на статтю 44 Кодексу законів про працю України, просила виплатити їй вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Після відмови роботодавця розірвати трудовий договір з таких підстав Мигаленко Л.В. у квітні 2000 року звернулася до Придніпровського районного суду міста Черкаси із позовною заявою, в якій просила зобов'язати відповідача - СП "Італьяно в Україні, ЛТД" - звільнити її з роботи на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України та стягнути грошові кошти за час вимушеного прогулу. 16 березня 2001 року Придніпровський районний суд міста Черкаси позовні вимоги заявниці залишив без задоволення.

Судова колегія в цивільних справах Черкаського обласного суду касаційну скаргу Мигаленко Л.В. на рішення районного суду задовольнила - рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси скасувала. 27 серпня 2001 року у заяві до Придніпровського районного суду міста Черкаси позивач просила змінити предмет позову і викласти його в такій редакції: "Про розрив трудового договору з СП "Італьяно в Україні, ЛТД" з ініціативи працівника та притягнення уповноваженого власником органу до відповідальності за затримку розрахунку та видачі трудової книжки".