Другий сенат Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 10 травня 2023 року ухвалив Ухвалу № 36-у(II)/2023 (далі - Ухвала), якою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі № 3-65/2021(154/21) за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з Ухвалою, на підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за потрібне викласти окрему думку.

1. Автор клопотання звернувся до Конституційного Суду з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Частиною першою статті 400 Кодексу встановлено:

"Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими".

2. Ананченко О.М. просить перевірити приписи частини першої статті 400 Кодексу на відповідність приписам статей 3, 8, 9, 19, 22, частин третьої, четвертої статті 32, статті 55, пунктів 1, 14 частини першої статті 92, частин другої, третьої статті 124, частини першої статті 129, статті 147, статті 151-2 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження, автор клопотання посилається на окремі приписи Конституції України, Кодексу, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також на судові рішення в його справі.

3. Відмовляючи Ананченку О.М. у відкритті конституційного провадження, Конституційний Суд зазначив:

"Ананченко О.М., піддаючи сумніву зміст та обсяг законодавчого регулювання механізму перегляду судових рішень у касаційному порядку, твердить, що порушено його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України. Проте автор клопотання не зазначив, у чому саме полягає порушення цього права внаслідок застосування оспорюваних приписів Кодексу. Крім того, з аналізу конституційної скарги вбачається, що Ананченко О.М. не вказав причиново-наслідкового зв’язку між змістом оспорюваних приписів Кодексу щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції та порушенням його конституційного права на судовий захист".

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд дійшов висновку: "Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не навів жодних аргументів на підтвердження того, що його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, порушено безпосередньо приписами частини першої статті 400 Кодексу.