Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий, суддя-доповідач,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо офіційного тлумачення положення статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 30, ст. 336).

Заслухавши суддю-доповідача Селівона М.Ф. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - Туристична асоціація України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" (далі - Декрет), зокрема, роз'яснити, в якому розмірі справляється готельний збір: чи залежить розмір готельного збору від тривалості проживання, чи він сплачується особою незалежно від строку проживання в розмірі 20 відсотків добової вартості найманого житла (без додаткових послуг).

Своє звернення заявник обгрунтовує тим, що окремі органи державної влади та місцевого самоврядування довільно тлумачать і застосовують положення статті 2 Декрету. Зокрема, Туристична асоціація України посилається на позицію Державної податкової адміністрації України та колишнього Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, які надали роз'яснення, що сума готельного збору не може перевищувати 20 відсотків вартості всього періоду проживання і залежить від тривалості проживання в готелі (чим довше громадянин проживає, тим більший збір він повинен сплатити), а також на рішення міських рад Донецька, Запоріжжя, Києва, Луцька, Львова, Одеси, Чернівців, інших міст України, якими встановлено, що готельний збір справляється з громадян за весь період проживання. Водночас Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає, що за змістом статті 2 Декрету готельний збір має стягуватися з вартості однієї доби проживання незалежно від того, на який період найнято житло.

2. У процесі розгляду матеріалів справи Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність припинення конституційного провадження у цій справі виходячи з такого.

Місцеві податки і збори, до яких належить і готельний збір, відповідно до статті 142 Конституції України є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. Особливістю цих податків і зборів є те, що відповідно до статті 143 Конституції України їх встановлюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Таке ж право для органів місцевого самоврядування передбачено й частиною першою статті 18 Декрету. А частина друга цієї статті зазначає, що органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати також пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників, надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.