Другий сенат Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 22 березня 2023 року ухвалив Рішення № 3-р(II)/2023 у справі № 3-98/2022(227/22) за конституційною скаргою Лазуренка І.О. щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Рішення), у якому визнав зазначені приписи в тім, що вони унеможливлюють виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму такими, що не відповідають Основному Законові України.

На підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за потрібне викласти окрему (збіжну) думку щодо Рішення та обставин цієї справи.

1. Лазуренко І.О. звернувся до Конституційного Суду з клопотанням перевірити на конституційність приписи абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) з посиланням, зокрема, на те, що "керуючись принципом верховенства права законодавець не повинен був встановлювати таке правове регулювання, яке дозволятиме звертати стягнення на пенсію, розмір якої після застосування заходів стягнення стане меншим за прожитковий мінімум <...>"

2. Конституційний Суд у Рішенні ухвалив:

"1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження " від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування " від 9 липня 2003 року № 1058-IV в тім, що вони унеможливлюють виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму".

Отже, у Рішенні визнано неконституційними окремі приписи Закону № 1404, Закону № 1058 у тім, що вони уможливлювали примусове стягнення з пенсії боржника грошових коштів без урахування того, що внаслідок такого стягнення особа одержувала пенсію в розмірі нижче прожиткового мінімуму.

3. Розуміння та застосування Конституції України ґрунтується на концепції її цілісності та розумності її приписів.

Конституційні цінності, принципи та приписи мають тлумачитись у посутньому взаємозв’язку з уникненням спроб протиставлення цих явищ.

Із цих самих міркувань щодо цілісності Основного Закону України та розумності його приписів алогічною та непродуктивною є спроба формулювання засновку про існування конституційних цінностей, принципів та приписів, що є суперечливими або заперечують один одного.

4. З огляду на обставини, що послугували підставою для звернення Лазуренка І.О. до Конституційного Суду, цілком слушно спочатку в конституційній скарзі, а далі в Рішенні наголошено на потребі захисту не лише конституційного права, гарантованого статтею 46 Основного Закону України, а й такої конституційної цінності, як "людська гідність".

Так, у конституційній скарзі автор клопотання зазначає, що "легітимна мета, яка полягає в необхідності забезпечити виконання судового рішення, не може переважити в ситуації, коли на боржника-пенсіонера покладається надмірний тягар (злидні) та має місце посягання на його людську гідність ".

У Рішенні в цьому аспекті наголошено на такому: "Людську гідність буде заперечено, якщо держава не забезпечить людині принаймні мінімальних соціальних вигод " ( друге речення абзацу четвертого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини ).

5. Зрозуміло, що в мотивувальній частині Рішення Конституційний Суд не обмежується констатацією потреби захисту людської гідності та висновує невідповідність приписів Закону № 1404, Закону № 1058 конституційному приписові частини третьої статті 46, за яким "пенсії <...> мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом ".

6. Водночас у цьому конституційному провадженні Конституційний Суд, здійснюючи конституційний контроль приписів Закону № 1404, Закону № 1058, також мав перевірити їх на відповідність низці інших конституційних приписів, а саме приписам пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України, у яких ідеться про обов'язковість судового рішення насамперед в аспекті обов’язковості його виконання.

Ці конституційні приписи узгіднені з розумінням та практикою застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 рік) в аспекті тлумачення виконання судового рішення як складника змісту права на справедливий суд.

Отже, Конституційний Суд у цьому конституційному провадженні мав здійснити конституційний контроль оспорюваних приписів Закону № 1404, Закону № 1058 з урахуванням потреби захисту як людської гідності та права на соціальний захист, так і обов’язковості виконання судового рішення.

7. Слід визнати, що обов’язковість виконання судового рішення, поза сумнівів, є тим конституційним приписом, який значною мірою пояснює сенс здійснення правосуддя.

У разі коли під час розв’язання юридичного спору або кримінального обвинувачення було ухвалено судове рішення, воно має бути виконано. Недієвість конституційного припису щодо обов’язковості виконання судового рішення нівелює як авторитет судової влади, так і довіру до інституційної та функційної спроможності держави.

Проте відомий ще за часів давньоримської юриспруденції вислів fiat justitia et pereat mundus (нехай здійсниться правосуддя, хоч би загинув світ) наразі є радше професійним кредо або статусом у соціальній мережі амбітного, але недосвідченого юриста, ніж принципом сучасного конституціоналізму.