Другий сенат Конституційного Суду України у складі:

Головатий Сергій Петрович (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Лемак Василь Васильович,

Мойсик Володимир Романович,

Первомайський Олег Олексійович,

Сліденко Ігор Дмитрович,

Юровська Галина Валентинівна (доповідач),

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Польового Юрія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (Відомості Верховної Ради Української PCP, 1991 р., № 16, ст. 200) зі змінами, статей 11, 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Юровську Г.В. та дослідивши матеріали справи, Другий сенат Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Польовий Ю.В. із клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 8, 9, 16, 17, 19, 22, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частинам другій, третій статті 124, частині першій статті 129, статтям 147, 150, 151-2 Конституції України приписи частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 29 червня 2021 року № 1584-IX (далі - Закон № 796), статей 11, 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами (далі - Закон № 2262).

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796 "особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Статтею 11 Закону № 2262 встановлено, що "умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсіюз за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом".

У статті 21 Закону № 2262 визначено, що "пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку)".

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження зразкову адміністративну справу за позовом Шабельника М.В. до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення суми несплаченої йому частини пенсії, рішенням від 20 травня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши апеляційні скарги Шабельника М.В. та осіб, які приєдналися до його апеляційної скарги, зокрема Польового Ю.В., постановою від 21 квітня 2021 року залишила їх без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року - без змін.

Польовий Ю.В. стверджує, що частина третя статті 59 Закону № 796, статті 11, 21 Закону № 2262, застосовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, не відповідають статтям 3, 8, 9, 16, 17, 19, 22, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частинам другій, третій статті 124, частині першій статті 129, статтям 147, 150, 151-2 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження, автор клопотання цитує приписи Конституції України, законів України, посилається на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення, у тому числі й у справі Шабельника М.В., а саме на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.