Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Сліденко Ігор Дмитрович (голова засідання),

Головатий Сергій Петрович,

Лемак Василь Васильович (доповідач),

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бурми Кирила Андрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 15, ст. 93), частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, статті 51 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Лемака В.В. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Бурма К.А. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) приписи пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон), частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Приписами частини другої статті 265 Кодексу унормовано відповідальність за порушення законодавства про працю. Приписом пункту 3 розділу I Закону внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу, зокрема зменшено розмір штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства.

У статті 51 ЦК України закріплено, що "до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин".

Як убачається із матеріалів конституційної скарги, Управління з питань праці Запорізької міської ради, провівши інспекційне відвідування у період з 4 грудня 2018 року по 11 грудня 2018 року та 27 лютого 2019 року по 13 березня 2019 року, на фізичну особу-підприємця Бурму К.А. склало постанови про порушення законодавства про працю - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, без повідомлення Державній фіскальній службі України про прийняття працівника на роботу, та наклало штраф.

Не погоджуючись із накладенням на нього штрафних санкцій, Бурма К.А. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради від 3 січня 2019 року та від 4 квітня 2019 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 15 грудня 2021 року, яка є остаточним судовим рішенням, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Управління від 4 квітня 2019 року скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Бурма К.А. вважає, що відсутність у Законі вказівки щодо його зворотної дії в часі в частині поширення на фізичних осіб-підприємців, які мають невиконані штрафи за порушення статті 265 Кодексу, не відповідає принципу правової визначеності (стаття 8 Конституції України), внаслідок чого його позбавлено "можливості захистити свої права в судовому порядку" (стаття 55 Конституції України), права на підприємницьку діяльність (частина перша статті 42 Конституції України). Суб’єкт права на конституційну скаргу вказує, що приписи статті 265 Кодексу в редакції Закону пом’якшують відповідальність за скоєне особою порушення вимог трудового законодавства, а отже, мають бути застосовані до нього з дотриманням вимог частини першої статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

У конституційній скарзі також порушено питання про невідповідність Конституції України приписів статті 51 ЦК України. Автор клопотання стверджує, що ці приписи "є дискримінаційними, оскільки передбачають різне поводження з громадянами в залежності від наявності статусу "підприємця", а це суперечить статтям 21, 24 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження щодо неконституційності приписів пункту 3 розділу I Закону, частини другої статті 265 Кодексу, статті 51 ЦК України Бурма К.А. посилається, зокрема, на окремі приписи Конституції України, рішення Конституційного Суду України, а також на судові рішення у його справі.

2. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону, та якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців ( абзац перший, пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу ( частина друга).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що остаточним судовим рішенням у справі Бурми К.А. є постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року. До Конституційного Суду України конституційна скарга надійшла 29 квітня 2022 року. Отже, конституційну скаргу було подано з порушенням строку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України бере до уваги, що в Україні у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року введено воєнний стан [Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами)], що впливає на реалізацію громадянами права на звернення до суду. Крім того, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України враховує значний суспільний інтерес щодо питання, яке є предметом конституційної скарги, та вважає, що конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2.2. Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності приписів статті 51 ЦК України, автор клопотання зазначає, що до фізичної особи-підприємця застосовано нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, а отже, за такого законодавчого регулювання порушено принцип недискримінації (стаття 24 Конституції України) та унеможливлено застосування до фізичної особи-підприємця принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів в аспекті пом’якшення відповідальності особи (стаття 58 Конституції України).

Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України зазначає, що відповідно до статті 151-1 Конституції України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 ЦК України підвідомче Конституційному Суду України.