Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Первомайський Олег Олексійович (голова засідання),

Головатий Сергій Петрович,

Городовенко Віктор Валентинович (доповідач),

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, розділу 3 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436).

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Сиротенко С.Є. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність приписам статей 3, 8, 22, 23, частин першої, другої статті 32 Конституції України (конституційність) окремі приписи пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), розділу 3 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, у якій зазначаються "найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб)". Автор клопотання, оспорюючи пункт 2 частини дев’ятої статті 171 Кодексу, зазначає лише окремий припис цього пункту, а саме "або місце проживання (для фізичних осіб)".

Сиротенко С.Є. просить перевірити на відповідність приписам Основного Закону України приписи пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу, за якими у резолютивній частині рішення суду зазначено, зокрема, "або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб)" та "реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності".

Також автор клопотання оспорює приписи розділу 3 Закону, якими окремі приписи пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу викладено в редакції, що він просить перевірити на відповідність Конституції України.

Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу, Закону "мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)".

Сиротенко С.Є. стверджує, що "обсяг обов’язкової для повідомлення інформації має бути, в усякому разі, домірним (пропорційним), викликатися та співставлятися з легітимними цілями, не свідчити про наявність зловживань публічної влади", але він "не може знайти пояснення, яка легітимна ціль переслідувалася" оспорюваними приписами Кодексу.

На переконання суб’єкта права на конституційну скаргу, "у відносинах заявника та публічної влади щодо його персональних даних як фізичної особи первинною є саме воля заявника (надавати чи не надавати згоду на збирання, обробку, зберігання, використання та поширення персональних даних у тому числі в межах судового провадження). <...> саме до обов’язків публічної влади віднесено доказування підстав легітимного та обґрунтованого використання й поширення персональних даних заявника у судових рішеннях. <...> Вказане також слідує з статей 3, 8, 23 та 32 Конституції України".

Крім того, автор клопотання вважає, що запровадження оспорюваних приписів Кодексу, Закону "є звуженням змісту та обсягу <...> конституційних прав і свобод, що статтею 22 Конституції України не допускається".

Обґрунтовуючи свої твердження, суб’єкт права на конституційну скаргу цитує норми Конституції України, Кодексу та нормативних актівУкраїни, міжнародні документи, посилається на Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, а також на судові рішення у його справі, зокрема ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2021 року, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 5 серпня 2021 року, копії яких долучено до матеріалів конституційної скарги.

Сиротенко С.Є. висловив також клопотання про поновлення пропущеного строку подання конституційної скарги та визнання її розгляду необхідним із мотивів суспільного інтересу.

2. Розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону ( абзац перший частини першої); якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців ( пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу ( частина друга ); якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку ( частина третя).