Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Колісник Віктор Павлович (голова засідання),

Кичун Віктор Іванович (доповідач),

Філюк Петро Тодосьович,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Циганенка Олександра Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України України.

Заслухавши суддю-доповідача Кичуна В.І. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Циганенко О.П. звернувся з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України (конституційність) положення частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс).

Відповідно до положень частини третьої статті 307 Кодексу "ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9 -і частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру".

Згідно з положеннями частини третьої статті 309 Кодексу "скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді".

Автор клопотання, не погоджуючись з остаточним судовим рішенням у його справі - ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року, стверджує, що внаслідок застосування Верховним Судом положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кодексу було порушено його "право на судовий захист як гарантія захисту та поновлення системи прав і свобод".

Обґрунтовуючи неконституційність оспорюваних положень Кодексу, Циганенко О.П. посилається на окремі положення Конституції України, Кодексу, Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у його справі та судову практику у справах інших осіб.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.